Знайомий незнайомець Євген Гребінка (до 210-річчя від дня народження Євгена Павловича Гребінки)
Події та новини кафедри
2 лютого 2022 року виповнюється 210 років з дня народження Євгена Павловича Гребінки. Ця людина прожила усього 36 років, але зуміла зробити чимало. За 15 років літературної дiяльностi він надрукував понад 50 повістей, романів, оповідань, байок. Писав Є.П. Гребінка українською i російською мовами. Був талановитим перекладачем. А ще, допоміг викупити з кріпацтва Тараса Григоровича Шевченка. Заснував у Петербурзі альманах" Ластівка", в якому друкували свої твори молоді письменники, вихiдцi з України. За рік до смерті, власним коштом відкрив парафіяльну школу для селянських дітей у село Рудці Лубенського повіту.
Дитинство Євгена Гребінки було наповнене мелодійними піснями та захоплюючими казками, які розповідала йому няня Марія. Початкову освіту отримав вдома, а в 13 років був зарахований до Ніжинської гімназії. Закінчивши гімназію, переїздить до Петербургу та починає свою літературну діяльність з опублікування автобіографічної повісті «Записки студента».
Найвизначніше місце у творчості Євгена Гребінки посідають байки.
Байкарський доробок Гребінки складається з 27 творів, але за тематикою досить різноманітні. У байках мова йде переважно про багатих і бідних, сильних і слабких, про повну безправність і беззахисність простого люду («Зозуля та Снігир», «Ворона і Ягня», «Будяк та Коноплина», «Рожа та Хміль» ). У своїх байках, коротких мініатюрах, побудованих, як у драматич них творах, на протиставленні й зіткненні характерів, добра і зла, Гребінка досяг простоти й легкості стилю, влучності характеристики персонажів, завдяки чому його твори стали явищем в українській літературі того часу.
Окремі вирази байок, навіть їх назви, взяті з народних джерел, у свою чергу пішли у народ, як приказки, стали крилатими висловами («А Лебідь плись на дно – і випурнув, як сніг», «Мовчи! Почують – будеш битий», «Лисичці ж ратиці оддать», «Дурний! Дурний! А в школі вчився!»).
Євген Гребінка успішно виступав і як прозаїк, автор історичних повістей, нарисів та роману «Чайковський», присвяченого подіям визвольної війни 1648-1654 років. Цей роман Іван Франко називав улюбленим твором галицько-руської молоді 60-70-х років. Створено його на основі родинних переказів, оскільки мати Гребінки походила з роду Чайковських. У «Чайковському» Гребінка, продовжуючи тематичну лінію М. Гоголя, творами якого тоді захоплювалась Росія й Україна, створив широке епічне полотно, розповів про суворе життя козаків, їхню мужність і вірність у дружбі.
Фольклор як міцне підґрунтя творів Гребінки важко переоцінити. Але навіть якщо автор брав за основу народну казку про калинову сопілку (молодший брат рятує сад від кабана, а заздрісні старші вбивають героя), чи казку про розбійників, або народний анекдот, – все виходило самостійним твором із багатьма планами і смислами. Своєю творчістю Гребінка доводив, що українська література, якою б мовою вона не творилася, призначена не тільки для того, щоб смішити читача.
Помер Євген Гребінка у Петербурзі 15 грудня 1848 року, не доживши до 36 років, від туберкульозу, як його герой-студент (але тіло письменника поховали у родинному склепі Убіжища 1849 р.). Вражає велика творча спадщина Євгена Гребінки і те, що поряд із досить меланхолійними творами в ній стільки гостросюжетних текстів, цікавих, гумористичних – творінь людини, яка вміла радіти.
Сьогодні, хоча давно відійшли літературні стилі, течії, епохи ХІХ століття, ми захоплено читаємо Євгена Гребінку й співаємо пісні на його слова. Світову славу приніс йому широковідомий романс «Очи черные» (музика – вальсу Флоріана Германа в обробці норвежця Софуса Гердаля). Адресував його в 1843-му майбутній дружині Марії Ростенберг.
Співали його «Очі чорні» такі знаменитості, як Федір Шаляпін, Луї Армстронг, Володимир Висоцький, Патрісія Каас, Мірей Матьє, Хуліо Іглесіас та ін. Тож не дивно, що, за рішенням ЮНЕСКО, день народження Гребінки – одна зі знаменних дат у всьому світі.
Справжній текст живе, навіть якщо не пам’ятаємо автора. Твори, написані Євгеном Гребінкою понад сто п’ятдесят років тому, продовжують приносити естетичну насолоду, спонукають до роздумів.
Червона Рожа зацвіла,
І треба ж, на біду, край неї Хміль пустився!
Іспершу гарно страх з сусідкою він жив.
Дивлюсь, аж приятель за гілку зачепився,
А трохи згодом глядь — всю Рожу оповив.
І бідная вона змарніла,
Поблідла, далі пожовтіла;
А проклятущий Хміль, як рута, зеленів.
Література:
- Гребінка, Є. П. Твори : В 5 т. Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття та примітки С. Д. Зубкова. К. : Держлітвидав України, 1957.
- Задорожна, Л. М. Євген Гребінка : Літературна постать К. : Твім інтер, 2000. 160 с.
- Лебединська, Т. Українська еліта Російської імперії. Українознавство. 2007. №4. С. 58-60.
Лілія СИДОРЕНКО