Нові напрямки сучасного мовознавства: медіалінгвістика

Одним з актуальних напрямків сучасних досліджень мовознавців- стилістів є мова засобів масової комунікації. Поява Інтернету, створення особливого комунікативного простору стало причиною виокремлення нового напряму в цій царині – медіалінгвістики.

Медіалінгвісти, на думку професора Лариси Шевченко, мають дати відповідь на питання щодо функцій мови в соціумі, мовної сугестії, тенденцій розвитку літературної мови, її реального нормування та ін. – саме ці питання (загальні й часткові) актуалізуються дослідниками мови засобів масової інформації. Окремим, але вкрай важливим складником аналізу медіалінгвістів, є мовна реальність в Інтернеті, з його поліфонічністю жанрів, мов, типів текстів і джерел інформації [3]. Саме Лариса Іванівна Шевченко, доктор філологічних наук, завідувачка «Кафедри стилістики та мовної комунікації» і увела в науковий обіг в Україні термін "медіалінгвістика". Кафедра, яку вона очолює, забезпечує інноваційну спеціалізацію «Медіалінгвістика» в межах освітньої програми. Авторські курси «Актуальні дослідницькі епістеми в медіалінгвістиці», «Політична лінгвістика та спічрайтинг у медіа», «Медійна жанрологія», «Бізнес-лінгвістика та медіа», «Лінгвістичні медіа технології», «Медійна лексикографія», «Мовна особистість у медіа» спрямовані на опанування здобувачами освіти провідних тенденцій функціонування мови з засобах масової інформації, аби здійснювати комунікативну діяльність як реалізацію функцій мови в різних суспільних сферах, оволодіти професійними навичками й уміннями, необхідних у професійній діяльності. Прикметним є лексикографічні здобутки у розробленні словників різних типів: так, укладений науковцями кафедри словник уміщує близько тисячі термінів та термінологічних словосполучень, якими оперують сучасні дослідники мови електронних та друкованих медіа, радіо, телебачення, реклами та піар-технологій.

Мова засобів масової комунікації активно досліджується як зарубіжними науковцями – М. Монтгомері, Н. Фейерклафом, В. Г. Костомаровим, С. І. Бернштейном, Т. Г. Добросклонською; так і вітчизняними, серед яких: Т. Ю. Ковалевська, О. О. Селіванова, Н. В. Слухай, Н. П. Шумарова, Д. В. Дергач, Д. Ю. Сизонов, М. Л. Штельмах, С. Г. Чемеркін, О. А. Стишов, Л. Ф. Компанцева, Д. Х. Баранник та ін. Українська медіалінгвістична традиція бере початок з 70-80 років минулого століття як авторська проблематика окремих жанрів, пізніше як окремий сегмент стилістичної проблематики (колективна монографія Інституту мовознавства НАН України «Жанри і стилі в історії української літературної мови»); на початку нового тисячоліття має всі характеристики сформованого напряму як в теоретичних, так і практичних аспектах [3].

Серед важливих передумов зародження медіалінгвістики такі: стрімке зростання інформаційно-комунікаційних технологій, створення глобальної мережі медіакомунікації; формування та розвиток єдиного інформаційного простору як нового віртуального середовища спілкування [1].

Дослідники медіалінгвістики сьогодні зосереджені на колі важливих питань таких, як:

1) теоретичні засади та суспільні передумови виникнення медіалінгвістики;

2) роль засобів масової комунікації в динаміці мовних процесів;

3) функціонально-стилістичний статус медіа мовлення;

4) медіатекст як базову категорію медіалінгвістики;

5) методи дослідження текстів масової комунікації;

6) аналіз лінгвостилістичних ознак основних типів і жанрів медіа текстів.

У центрі уваги науковців поняття медіадискурс – «тип мовленнєвої діяльності в медіа, спроєктований на інформування аудиторії щодо різних сфер суспільного життя засобами масової комунікації (через телебачення, радіо, Інтернет, друковану пресу та ін.). Відповідно, прийнято диференціювати, напр., політичний, культурний, науковий, спортивний та ін. що можуть відрізнятися специфікою апеляції до мовної свідомості реципієнта, її лінгвальними й екстралінгвальними характеристиками, потенційним результатом» [1].

Матеріалом для наукових студій слугують друковані, аудіовізуальні та мережеві засоби масової комунікації.

Отже, мовна реальність в Інтернеті, її поліфонічність жанрів, типів є важливим складником сучасного лінгвістичного аналізу, визначає актуальність наукових студій медіа в різних дослідницьких парадигмах.

Література:

1. Медіалінгвістика : словник термінів і понять / Л. Шевченко, Д. Дергач, Д. Сизонов / за ред. Л. Шевченко. – К., 2013. - http://medialing.spbu.ru/upload/files/file_1452013437_9323.pdf
2. Теорія медіалінгвістики : підручник / Лариса Шевченко, Дмитро Сизонов / за ред. Л.І. Шевченко. – Київ : ВПЦ "Київський університет", 2021. – 214 с.
3. Шевченко Л.І. Медіалінгвістика як дискурс сучасної славістики: наукова перспектива//Науковий потенціал славістики:історичні здобутки та тенденції розвитку – http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/511
4. Шевченко Л. І. Медіалінгвістика в сучасній Україні: аналіз ситуації / Л. І. Шевченко // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. — 2013. — Вип. 26. — С. 3-4

Матеріали до методсемінару підготувала доц. Нечипоренко А.Ф.