Самостійна робота студентів в умовах модульної побудови навчальних курсів
Події та новини кафедри
План
- Самостійна робота у сучасній системі навчання.
- Завдання самостійної роботи студентів.
- Методика самостійної роботи.
- Мотивація, як ефективна умова виконання самостійної роботи.
- Контроль за виконанням самостійної роботи студентів.
Самостійна робота є одним з найважливіших компонентів освітнього процесу, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної і колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, позааудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом. У контексті сучасної системи навчання самостійна робота домінує серед інших видів навчальної діяльності студентів після практичної підготовки і може становити від 15 до 55 % навчального матеріалу.
Основною метою самостійної роботи студентів є поліпшення професійної підготовки фахівців, спрямоване на формування системи фундаментальних і професійних знань, умінь і навичок, які вони могли б вільно і самостійно застосовувати у практичній діяльності. У сучасних умовах зміни, що відбуваються в процесі навчання і підготовки фахівців, припускають розроблення концепції самоосвіти. Нова освітня система розглядає як пріоритет інтереси особистості, адекватні сучасні тенденції суспільного розвитку.
Завдання самостійної роботи студентів у вищому навчальному закладі - навчити студентів творчо і самостійно працювати, планувати особисту стратегію навчання, раціонально організовувати свій час, працювати з комп'ютером, опрацьовувати літературні джерела, виконувати дослідницьку роботу, аналізувати та інтерпретувати результати наукових досліджень тощо.
Виконуючи самостійну роботу за модулем, студентам спочатку необхідно розібратися з дидактичною основою навчального матеріалу: визначити мету, завдання, розібратися з основними формулюваннями, термінами і поняттями.
Для опанування навчального матеріалу можна пропонувати студентам різноманітні методи самостійної роботи: складання плану прочитаного, тез, конспектування, анотація, цитування, рецензування, реферування, нотування (виписування незрозумілих слів із подальшим тлумаченням).
Можна виділити три рівні самостійної роботи: репродуктивний, продуктивний і творчий. Для засвоєння нових знань, поглиблення і повторення знань, що були раніше отримані, їхнього узагальнення та систематизації на кожному з виділених рівнів доцільно передбачити різні форми самостійної роботи.
До першого рівня належать такі види робіт: сприйняття навчальної інформації з різних джерел, підготовка текстуального конспекту, репродуктивне відтворення знань.
Другий рівень передбачає підготовку конспекту; складання плану книги (статті); складання бібліографічного списку; здійснення накопичення наукової інформації у вигляді виписок і цитат тощо.
Студентам, які мають ці навички, слід рекомендувати подання навчального матеріалу у формі класифікаційних та інших схем, діаграм, графіків. Індивідуальними завданнями на цьому рівні можуть бути підготовка усних і письмових відповідей на запитання, які запропоновано викладачем, складання запитань з вивченого матеріалу, підготовка тематичного словника, вирішення і складання кросвордів, що потребують знань навчального матеріалу, рецензування та оцінювання письмових робіт однокурсників.
На третьому рівні завдання ускладнюються: підготовка рефератів, повідомлень, тез, доповідей, рецензування наукової та навчальної літератури та ін.
Для організації та успішного функціонування самостійної роботи студентів необхідні комплексний підхід до організації самостійної роботи студентів (включаючи всі форми аудиторної і позааудиторної роботи); забезпечення контролю над якістю самостійної роботи, використання різних форм контролю.
Обов'язковою умовою, що забезпечує ефективність самостійної роботи, є мотивація. Мотивація студентів - це один з найбільш ефективних способів покращити процес і результати навчання, а мотиви є рушійною силою процесу навчання і засвоєння матеріалу.
Для підвищення ефективності самостійної роботи студентів необхідно посилити контроль, який необхідно провадити з використанням сучасних засобів зв’язку. Наприклад, створити групи заочників у Viber та зобов’язати їх двічі на місяць звітувати про те, що зроблено із самостійної роботи. Для цього необхідно буде розділити самостійну роботу на відповідні блоки і розробити критерії оцінювання виконання кожного блока (можливо, прості – у форматі «склав» / «не склав»)
Контроль знань і вмінь є формою зворотного зв'язку, джерелом інформації для викладача щодо ходу самостійного опанування студентами навчального матеріалу. Він допомагає критично оцінювати свої досягнення та помилки, правильно організовувати подальшу роботу, забезпечувати її системність і регулярність. Контроль самостійної роботи студентів значно стимулює мотиваційну основу діяльності, сприяє підвищенню рівня їхніх знань і навчальних навичок. У зв'язку із цим виникає ще одна складна проблема. Робочими навчальними програмами гуманітарних і суспільних дисциплін передбачаються години на самостійне вивчення студентами тих тем курсу, які не розглядаються під час проведення аудиторних занять. Але проконтролювати якість засвоєння ними цього матеріалу викладач не має реальної можливості, оскільки спеціальні години для виконання такої роботи в його навантаженні відсутні. У викладача залишається тільки одне – винести контроль цих тем на іспит або залік. Однак відповідно до умов Болонської системи, студент може протягом семестру отримати «автомат» з будь-якої дисципліни, що звільняє його від необхідності складати залік або іспит, а разом з тим і вивчати той матеріал, що не був проконтрольований викладачем під час занять. Виникає парадоксальна ситуація: найбільш успішні студенти не вивчають дисципліну у повному обсязі. Години, що відведені у навантаженні викладача на організацію і контроль самостійної роботи студентів, не вирішують цю проблему. По-перше, їх дуже мало, а по-друге, вони не внесені до навчального навантаження. Таким чином, вони можуть бути реалізовані тільки у формі позааудиторних консультацій, під час яких викладач повинен ще й приймати різноманітні заборгованості студентів, надавати їм індивідуальну допомогу, консультувати тих, хто бажає взяти участь в олімпіадах, різних конкурсах та інших заходах. За таких умов неможливо проконтролювати самостійну діяльність усіх студентів, а розраховувати на самосвідомість студентів не доводиться. Отже, стає нездійсненною одна з основних вимог Болонського освітнього процесу – підвищення ролі самостійної роботи студентів та її ефективності.
Використана література
- Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навч. посіб.К.: Центр навч. літератури, 2007. С.102 -105.
- Педагогіка вищої школи: Навч.посіб., за ред. З.Н.Курлянд. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Знання, 2005. С.155 – 165.
- Шайдур І. Психолого – педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів. Рідна школа.2000. № 3. С.54 -55.
Лілія СИДОРЕНКО