День Гідності та Свободи

21 листопада в Україні відзначають день Гідності та Свободи відповідно до Указу Президента № 872 / 2014 від 13 листопада 2014 року [8]. Саме цей день, 21 листопада, пов’язаний із Помаранчевою Революцією за чесні вибори, за вибори проти фальсифікацій, уже призначався як День Свободи Указом Президента від 19 листопада 2005 року [6], хоч і був скасований іншим Указом від 30 грудня 2011 року тодішнього проросійського Президента В. Януковича [7].

День Гідності та Свободи має у своїй основі сумну історію. Саме в цей день на черговому саміті у Вільнюсі Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Опозиційні сили, студенти, небайдужі українські національно-свідомі громадяни на Майдані Незалежності в Києві організували акцію стосовно захисту європейського вибору України та захисту європейських цінностей. Ця акція, з погляду громадського діяча й журналіста Віталія Портникова, мала два періоди – до 30 листопада 2013 р. й після 30 листопада 2013 р. До 30 листопада ця подія виглядала погано організованою, відбувалася мляво, хаотично, без політичних гасел. У своїй суті майже згасала. І зовсім іншого змісту ця акція набула після 30 листопада. Із 29 на 30 листопада загони спецпризначенців «Беркуту» жорстоко побили кілька сотень студентів, які щоночі залишалися ночувати на Майдані Незалежності для підтримування спротиву. Першого грудня 2013 року відбувся багатотисячний протест проти свавілля авторитарного режиму Януковича, дуже схожого на режими Путіна в Росії та Лукашенка в Білорусі. Янукович дуже суттєво обмежував законні права громадян і за способом управління державою наближав Україну до Росії.

Перше грудня, на думку журналіста В. Портникова, Майдан перетворився на «реальне повстання за європейські цінності і проти кримінальної влади» [2]. Журналіст припускає, «якби не було побиття студентів, якби не було такої жорстокої реакції влади на цю акцію, швидше за все, ніякого повстання не було б, Україна за певний час збанкрутувала б, остаточно відмовилася б від асоціації з Євросоюзом і приєдналася б до ЄврАзЕС. За сценарієм, який пройшла Вірменія…» [2]. Та все ж сьогодні цей день розцінюється багатьма громадянами України й закордонними лідерами як можливість збереження Української державності, звільнення від політичної залежності й зменшення імперського впливу Російської Федерації. Зрештою, це можливість – вибрати європейський шлях розвитку, шлях свободи й боротьби за верховенство права, повагу до людини та до її життя як найвищої цінності. Відеохроніку цих подій можна простежити в численних публікаціях на різних Інтернет-ресурсах, зокрема на сайті «Радіосвобода» [3].

Згідно з Постановою Верховної Ради України про Заяву у зв’язку з сьомою річницею початку Євромайдану та подій Революції Гідності від 17 лютого 2021 року № 1240-IX Революція Гідності визнана як «один із ключових моментів українського державотворення та виразник національної ідеї свободи» [4]. Папа Бенедикт XVI (емерит), заявляв, що «поняття свободи за своєю суттю вимагає доповнення двома іншими поняттями, і поняття ці – закон і добро» [5: 49].

Революція Гідності тривала три місяці. За словами Валерія Пекаря в документальному фільмі «Революція Гідності й цінностей: як Євромайдан змінив Україну», ця Революція мала троїстий характер. Це була революція «за вільний ринок проти закритої системи, проти економіки привілеїв, проти наших баронів-олігархів. Це національно-визвольна революція, завершення визвольних змагань українського народу, які тривали все ХХ сторіччя. По суті, це антиколоніальна, антиімперська революція. Звичайно, всі такі подібні революції переростають у війну за незалежність. І те, що дуже влучно охрестили Революцією Гідності, революція цінностей, революція мислення. Нові цінності проти старих. Такий троїстий характер окреслюють три основні рушійні сили цього процесу: це середній, креативний клас – підприємці, це українські національно-свідомі громадяни, і це молодь та студенти» [1].

Отже, Революція Гідності зробила свій внесок в історію українського державотворення. У період найактивніших протестів Революція Гідності зазнала чималих людських жертв, що іменуються в українській історії як Небесна сотня, із боку кримінального режиму Януковича. На сьогодні важко сказати, чи ці здобутки Революції Гідності становлять духовну цінність для чинного Президента В. Зеленського. Пригадується, що в тому часі, коли загони Беркуту, вірні прислужники авторитарного режиму проросійського Януковича, розстрілювали мирних громадян на Майдані Незалежності в Києві, чинний Президент Володимир Зеленський, тоді ще телевізійний комік, разом зі своєю командою 95 кварталу в телевізійному шоу сміявся з протестувальників, зазначаючи, що, видавши беркутівцям ебонітові палички, а протестувальників, одягнувши в шерстяну одежу, зможемо так добувати електроенергію…[10]. Тож таке розуміння кривавої події чинним Президентом дає підстави сумніватися, шо він та його команда поділяють європейський вибір України та європейські цінності, які полягають у повазі до людини та до себе самого. Євромайданівці не стали останніми жертвами в боротьбі за українську свободу. Ця Революція переросла у відкриту війну з Російською Федерацією, в анексію українських територій. І ця війна триває далі...

ЛІТЕРАТУРА:

1. В’ятрович В. Революція гідності і цінностей: як Євромайдан змінив Україну. – URL: https://tyzhden.ua/Culture/253485. – Дата звернення: 21.11.2021.
2. Єромайдан: як все починалося. – URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-42050834. – Дата звернення: 21.11.2021.
3. Москвичова Анастасія. Революція гідності. Як це було (відеохроніка). – URL: https://www.radiosvoboda.org/a/26702443.html. – Дата звернення: 21.11.2021.
4. Постанова Верховної Ради України про Заяву у зв’язку з сьомою річницею початку Євромайдану та подій Революції Гідності від 17 лютого 2021 року № 1240-IX. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1240-20#Text. – Дата звернення: 21.11.2021.
5. Рацінґер Йосиф (Папа Бенедикт XVI). Цінності в часи перемін: Долання майбутніх викликів / Перекл. з нім. Олега Конкевича за виданням: Joseph Ratzinger. Werte in Zeiten des Umbruchs: Die Herausforderungen der Zukunft bestehen. – Freiburg – Herder, 2005. – Львів: Видавництво „Місіонер”, 2006. – 168 с.
6. Указ Президента України про День Свободи від 19 листопада 2005 року (Указ втратив чинність згідно з Указом Президента України від 30 грудня 2011 № 1209/2011). –URL: https://ips.ligazakon.net/document/U1619_0518.06.2018. – Дата звернення: 21.11.2021.
7. Указ Президента України про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат та професійних свят. – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1209/2011#Text. – Дата звернення: 21.11.2021.
8. Указ Президента України № 872 / 2014 про День Гідності та Свободи від 13 листопада 2014 року. – URL: https://www.president.gov.ua/documents/8722014-18001. – Дата звернення: 21.11.2021.
9. Указ Президента України № 339 / 2018 про відзначення в 2018 році Дня Гідності та Свободи від 24 жовтня 2018 року. – URL: https://www.president.gov.ua/documents/3392018-25282. – Дата звернення: 21.11.2021.
10. «Патріотичний» гумор В. Зеленського і його команди. – URL: https://www.youtube.com/watch?v=q2ptlsMwzSM&ab_channel=UkraineCrisisMedi.... – Дата звернення: 21.11.2021.

Михайло КУШЛАБА