Педагогічний феномен Михайла Драгоманова
Події та новини кафедри
18 вересня цього року виповнюється 180 років з дня народження видатного мислителя і вченого зі світовим ім’ям, одного з найвідоміших українських громадських діячів та письменників минулого століття – Михайла Петровича Драгоманова.
«Для України Драгоманов справді
був тим «апостолом правди і науки»,
що його з такою тугою виглядав народ
перед смертю Шевченка»
Сергій Єфремов
Михайло Петрович Драгоманов народився 18 (30) вересня 1841 р. в м. Гадячі на Полтавщині в родині небагатих дворян. Батьки його — нащадки козацької старшини, чим Михайло пишався.
З 1849 до 1853 року Михайло Драгоманов навчався в Гадяцькому повітовому училищі. Вже там захоплювався античним світом, мовами, історією. Після училища вчився в Полтавській гімназії. Восени 1859 р. Михайло Драгоманов став студентом історико-філологічного факультету Київського університету ім. Святого Володимира.
Першим історичним виступом Драгоманова як громадського діяча можна вважати його прилюдний виступ над труною Т. Шевченка у Києві в травні 1861 року, коли останки Кобзаря перевозили на Україну. Він був серед тих, хто зустрічав труну на березі Дніпра і супроводжував її до пароплава на Канів.
Інтерес до педагогіки М. Драгоманов виявив ще під час навчання в університеті. Вже тоді брав активну участь у діяльності недільних шкіл, а згодом — і Тимчасової педагогічної школи. Як відомо, у створенні недільних шкіл в Україні значна заслуга М. Пирогова. Не дивно, що М. Драгоманов тепло згадував про нього, виступав на студентських зборах на його захист, коли вченого було звільнено з посади.
Професорська діяльність М. Драгоманова у Київському та Софійському університетах засвідчує його талант фахівця, умілого вихователя. Так, учений розробив низку важливих питань методики вищої школи. Надзвичайно важливо, підкреслював не раз М. Драгоманов, щоб освіта і навчання йшли в ногу з життям, щоб учителі у повсякденній роботі використовували останні досягнення науки, пов’язуючи їх з тими знаннями, яких уже набули учні. При цьому велике значення має послідовність викладу матеріалу: «На підставі найголовнішого принципу нової педагогіки добросовісний педагог мусить всяке нове поняття, новий факт прив’язувати до відомих уже понять і фактів, які знаходяться у голові учня. Ось вимоги розумної педагогіки» (Україна: науковий двомісячник українознавства / Державне видавництво України : — 1924. — Кн. 4. — С. 39). Тут Михайло Петрович відстоює порівняльно-історичний метод навчання, який застосовував у своїй педагогічній практиці, працюючи викладачем історії Київського і Софійського університетів.
Досягнення реалізму в українській літературі вчений пов'язував з творчістю Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, частково Юрія Федьковича. Займаючись порівняльним літературознавством, М.Драгоманов пропагував важливість загальнолюдських естетичних цінностей у розвиткові культури українського народу.
Михайло Драгоманов — видатний діяч України – таку назву має електронна колекція оцифрованих видань з фонду рідкісних книг Наукової бібліотеки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, яка містить також інші текстові, фото, відео матеріали та електронні бібліографічні ресурси.
Використана література
- Єфремов С. Стаття, присвячена 15'річчю від дня смерті М. Драгоманова. 8 червня 1910 р. Михайло Драгоманов. Документи і матеріали 1841'1994.Львів, 2001. Док. № 280.С. 431.
- Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. С. 470.
Лілія СИДОРЕНКО