Хранителі духу свободи

Ім’я поета – боротьба
Ім’я поета – Україна…

(Василь Стус)

Тиждень перекладача на факультеті лінгвістики уміщує цілу низку важливих заходів, відвідання музеїв – один з них. Так, студенти групи ЛФ-71 днями ознайомлювалися з життям та творчістю українських митців 60-80 років ХХ ст. у «Музеї шістдесятництва».

«Дорогою болю» нарік Василь Стус той шлях, який доводилося долати митцям, що жили і творили у цей важкий період. Обпалене війною дитинство, повоєнна відбудова, викриття культу Сталіна, «хрущовська відлига», НТР – все це стало історичними передумовами появи культурного феномену під назвою «шістдесятництво». Значення особистісного та громадянського подвигу славної плеяди шістдесятників – Івана Драча, Миколи Вінграновського, Василя Симоненка, Василя Стуса, Івана Світличного, Бориса Олійника, Василя Голобородька, Тамари Коломієць, Світлани Йовенко, Ліни Костенко та інших – з плином часу не применшується. Творча історія цих постатей – це «спонтанний вияв духовного дозрівання, нового мислення, нової системи цінностей, нового осмислення національного досвіду в надрах тоталітарної системи», – писала М. Коцюбинська.

Музей шістдесятництва відкрився для відвідувачів у 2012 році, його засновниками є Надія Світлична, українська правозахисниця, учасниця руху опору, та колишній політв’язень Микола Плахотнюк. У ході екскурсії студенти ознайомилися з діяльністю членів Київського та Львівського клубів, експериментальним театром Леся Танюка, ключовими фігурами у середовищі шістдесятників: критиком Іваном Світличним, художницею Аллою Горською, журналістом В’ячеславом Чорноволом, поетами Василем Симоненком, Іваном Драчем, Ліною Костенко, Дмитром Павличком та ін. Більшість з них були засуджені до тюремного ув’язнення або зазнавали усіляких утисків.

Увагу слухачів екскурсовод музею звернув на творчість Василя Стуса, широке й розмаїте коло його перекладів, відомо, що без перекладацької праці він не мислив себе як поета. Василь Стус перекладав з німецької – Гете та Рільке, Пауля Целана, з англійської – поезії Кіплінга, італійської, іспанської, французької – Гі де Мопассана, Артюра Рембо, зі слов’янських мов. «Перекладання було для нього не лише формою активного прилучення до багатств світової культури, а й неодмінною передумовою творчого зростання й переростання у справжнього митця» (Д. Наливайко).

Коли ти знаєш ціну щохвилини
Коли від неї геть усе береш
Тоді я певен: ти єси людина
І землю всю своєю назовеш…

(Редьярд Кіплінг – Синові
В перекладі Василя Стуса)