Багатозначність як джерело помилкового слововживання

1. Полісемія – можливість вибору та заміни лексичних одиниць у тексті.
2. Типові помилки слововживання.

Полісемія, або багатозначність є поширеним явищем у більшості мов світу. Звісно, що багатозначність слів збагачує лексико-стилістичні можливості мови. За свою довгу історію українська мова виробила надзвичайно розвинену синоніміку, здатну задовольнити найрізноманітніші потреби мовного загалу в тому, щоб найменувати, передавати те чи інше поняття з усіма його найтоншими відтінками й виразити всю гаму пов’язаних з ним емоційно-експресивних та оцінних нюансів.

Використання полісемії сприяє уникненню непотрібних повторень (тавтології), урізноманітнює мову не лише художніх та публіцистичних текстів. Наявність близьких або тотожних за значенням слів дає змогу вибрати з кожного синонімічного ряду найточніше, найдоречніше слово і для наукового стилю. Наприклад, аби уникнути текстуальної тавтології, описуючи дослідження чи праці науковця, можна скористатися такими синонімами: автор – науковець, дослідник, проектант, фахівець з…, розробник, доповідач (зрозуміло, що вибір слова залежатиме від контексту); описує – розповідає, пропонує, розглядає, аналізує, звертає увагу, наголошує. Звісно, що використання синонімії в науковій мові має свою специфіку. Такі функції, як вираження відтінків у значенні, інтенсивності вияву якоїсь ознаки, виявляються несуттєвими, адже більшість науково-технічних понять відтворюються термінами, яким притаманна моносемія (однозначність).

В наукових і навчальних текстах іноді можна побачити «замасковані» синоніми, що не сприймаються як слова з одного синонімічного ряду. Це, приміром, може бути термін, взятий у дужки, зокрема й іншомовний, коротка форма складеного терміна (абревіатура), терміни з відіменними прикметниками і з використанням символів: «Статичне (нерухоме) оптичне зображення може бути одновимірним, двовимірним та тривимірним», «Іншим приладом на внутрізонних переходах, до того ж з убудованим електричним полем, став квантово-каскадний фотоприймач (англ. quantum cascade detector, QCD)», «Дисперсія вхідного шуму Пуассона дорівнює середній кількості фотонів на вході фотоприймача, а дисперсія вихідного пуассонівського шуму – середній кількості фотоелектронів на виході фотоприймача або відліків на виході фотоприймального пристрою», «Буріння відповідної свердловини ведеться згідно з геолого-технічним нарядом (ГТН)».

У художньому, публіцистичному, розмовному, конфесійному стилях мови активно вживані різні лексичні групи слів: синоніми, антоніми, омоніми та пароніми. Щоправда, не без порушення лексичної та стилістичної норм. А от у наукових, технічних, ділових текстах використання синонімів, антонімів та омонімів обмежене, натомість пароніми трапляються часто. Помилки, пов’язані з цією групою слів, часом суттєво спотворюють зміст. Адже некоректний вибір слова з ряду паронімів вносить у текст елементи хаотичності, випадковості (навіть на рівні вибору лексем для найбільш точного й вичерпного передавання думки) і в результаті утруднює сприйняття інформації.

Мовці часто вживають українські та запозичені слова у невластивому їм значенні. Не рекомендується в тому самому тексті вживати і власномовне, і запозичене слово (сервіс – служба у програмуванні; координувати – погоджувати; домінувати – панувати, переважати; фіксувати – записувати, запам'ятовувати, закріплювати тощо; репродукувати – відтворювати).

Неточне слововживання стає джерелом помилок у повсякденному спілкуванні, а в мові науки спричиняє спотворення змісту, унеможливлює нормальне розуміння тексту. Також збіднюють та примітивізують наукові тексти мовні штампи й канцеляризми, замінюючи повнозначні слова й поняття, які несуть відповідне смислове навантаження.

Розглянемо кілька типових помилок, зокрема пов’язаних із вживанням паронімів. Спостереження за науковими й навчальними текстами та мовленням науковців і студентів є підставою для висновку, що, на жаль, ці помилки лишаться найчастіше уживаними ще не один рік.

Вочевидь, пароніми тлумачать неправильно через їх подібність за формою, хоча семантично вони можуть бути частково або й повністю відмінними. Найчастіше в наукових текстах трапляються такі пароніми: призводити – має негативний підтекст // приводити – передає нейтральну дію; керуючий – (активний дієприкметник у значенні іменника) який працює на певній посаді, спрямовує діяльність кого-, чого-небудь // керівний – здійснює керівництво, повʼязаний з керівництвом, який становить собою або містить певні настанови, якими треба керуватися // керований – користуючись кермом або іншими пристроями, спрямовувати рух, роботу чого-небудь; бути на чолі кого-, чого-небудь, спрямовуючи якийсь процес, впливаючи на розвиток, стан чого-небудь; те саме, що й керуючий // керовний – яким можна керувати; ефектно // ефективно; формувати // формулювати; зв’язати // пов’язати; пальне // паливо; познайомити // ознайомити; зумовити // обумовити; запитання // питання та ін.

Також в наукових і навчальних текстах вже традиційно замінюють одне одним слова напрям // напрямок. слово напрямок використовують для позначення фізичного руху від одного об’єкта до іншого, а слово напрям означає вид діяльності, шлях розвитку чогось, спрямованість думок, інтересів, суспільну, літературну, наукову школу тощо.

Неточне слововживання доволі часто пов’язане з уживанням русизмів, росіянізмів, калькуванням російських словоформ. Типовий приклад – сплутування слів зворотний, оборотний, обернений, поворотний. Помилки виникають через те, що слова російської мови оборотный та обратный мають кілька українських відповідників з різним значенням.Це ж спостерігаємо і при вживанні слів масло, мастило, олія, олива. Автори іноді не розрізняють понять «олія» та «олива», навіть незважаючи на походження цих речовин. Та й взагалі забувають, а то й не знають, що в українській мові масло – це продукт, виготовлений з вершків.

Також нерідко можна побачити й використання русизму слідуючий замість слів такий, наступний, подальший чи дальший, які вживають залежно від контексту, наприклад: розглянули такі питання, вирішимо наступним разом, продовжимо дослідження у подальшому.

Типові помилки спостерігаємо і при вживанні міжмовних омонімів, коли українське слово підміняється іншомовним, зокрема у перекладених за допомогою комп’ютерної програми текстах. Це можна побачити у таких парах слів: границя (укр.) – предел (рос.) (відповідно граничний – предельный); межа (укр.) – граница (рос.) (відповідно межовий – граничный). Ще зрідка трапляються речення з некоректним вживанням і таких пар слів, як: шар (укр.) – слой (рос.); куля (укр.) – шар (рос.).

Хоча випадки вживання міжмовних омонімів нечисленні, проте словники можуть стати у нагоді, як, зрештою, не завадить скористатися словниками і в інших ситуаціях, коли виникає сумнів щодо правильності вибору та вживання якоїсь лексеми.

викладач Новак О.М.