Формування мовно-мовленневих компетентностей студентів технічних спеціальностей

Сьогодні в умовах переходу до ринкових відносин зросла необхідність підготовки кваліфікованих та конкурентоспроможних інженерів з високим професійним рівнем. Особливе значення набуває мовна освіта та мовне виховання, адже здатність керувати своїм мисленням і мовою допомагає майбутньому інженерові досягти майстерності та краще опанувати обраним фахом.

Відомий лінгводидактик Л. Скуратівський стверджував, що національна самосвідомість є основою мовленнєвого розвитку особистості, оскільки „ вироблення … психологічних установок на самовдосконалення, націленість на вищі етичні й естетичні цінності, відповідальне ставлення до життя сприяють формуванню й вищих потреб, ... різнобічному особистісному розвиткові, що створює необхідні умови для вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності” [8]. Отже, мовно-мовленнєва підготовка студентів технічних спеціальностей у ВНЗ насамперед має бути спрямована на формування такої особистості, на яку є замовлення суспільства, – освіченої, творчої особистості, яка усвідомлює свій інтелектуальний та культурний потенціал, вільно користується державною мовою в усіх сферах життя.

На жаль, на технічних спеціальностях у ВНЗ мовно-мовленнєва підготовка студентів розглядається переважно як складова професійної компетенції і зовсім лишається поза увагою можливості виховного впливу мовної освіти. Через це у свідомості студентів утверджується думка про професіоналізм, компетентність як про головне і найбільш важливе в житті й діяльності людини, а духовно-моральні цінності найчастіше залишаються поза увагою. Внаслідок цього збільшується розрив між професійною підготовкою фахівців і їхніми моральними якостями.

Зміст роботи викладача передбачає повторення студентами важливих комунікативно значущих понять, необхідних для створення власних висловлювань. Наприклад, з метою повторення відомостей про текст, типи, стилі й жанри мовлення застосовувалися традиційні методи (бесіда, робота з підручником, словником, спостереження над мовними явищами), а також інтерактивні методи (робота в парах, робота в групах, мікрофон тощо). Метод спостереження органічно поєднується на практичних заняттях з інтерактивними методами. Наприклад, робота з текстом може бути організована як фронтально, так і в парах, у групах.

З цією метою основна увага на заняттях з української мови за професійним спрямуванням приділяється формуванню професійної мовно-мовленнєвої компетенції, що передбачає:

• застосовувати глибокі професійні знання норм культури усного й писемного мовлення;
• підвищувати рівень академічної культури;
• визначати, оцінювати та запобігати різним формам порушень академічної доброчесності;
• працювати з фаховими текстами та відповідною системою фахових термінів, професіоналізмами, номенклатурними назвами;
• вміло використовувати мовні стилі та жанри відповідно до місця, часу, обставин спілкування;
• знати етикетні формули та вміло ними користуватися у професійному спілкуванні;
• ознайомити студентів з правилами складання та оформлення професійних документів, фаховими термінами, професіоналізмами, номенклатурними назвами;
• вміло використовувати основи науково-технічного перекладу;
• виробити навички комунікативно виправданого використання засобів мови у різних життєвих ситуаціях, дотримання вимог етикету в професійному спілкуванні, контролю над власним мовленням (правильністю, виразністю, логічністю тощо).

Тому основною метою курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” є формування в майбутніх фахівців умінь і навичок досконалого володіння українською літературною мовою у професійній сфері. Саме для розв’язання цієї проблеми й спрямовано вищезазначений курс, у рамках якого відбувається формування мовленнєвих компетентностей, що є актуальною проблемою для методики викладання української мови, особливо у вищому технічному навчальному закладі, оскільки саме під час навчання у ВНЗ студенти повинні оволодіти нормами сучасної української літературної мови, зокрема тими, що найчастіше порушуються, набути навичок оперування термінологією майбутньої спеціальності, ознайомитися зі словниками, довідниками, які сприятимуть удосконаленню мовної культури майбутнього фахівця, вільно користуватися різними функціональними стилями, їх підстилями в навчальній діяльності та професійному вжитку, сформувати й розвинути мовленнєву компетентність, потрібну в професійному спілкуванні.

Отже, курс “Українська мова за професійним спрямуванням” дозволяє не лише підтримати наявні україномовні тенденції у навчально-професійному спілкуванні, а й сприяє засвоєнню оптимальних способів оперування мовою як знаряддям досягнення успіху в професійній сфері.

старший викладач Тільняк Н.В.

ЛІТЕРАТУРА

1. Варзацька Л. Проектна діяльність у системі компетентнісної мовної освіти / Л. Варзацька // Дивослово. – 2012. – № 9. – С. 7–9.
2. Донченко Т. Мовленнєвий розвиток як науково-методична проблема / Т. Донченко // Дивослово. – 2006. – № 5. – С. 2–5.
3. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення : професійне і непрофесійне спілкування / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк : ТОВ ВКФ “БАО”, 2010. – 480 с.
4. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании / И. А. Зимняя. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. – 40 с.
5. Тільняк Н. В. Оптимізація змісту мовнокомунікативної підготовки бакалаврів технічних спеціальностей / Н. В. Тільняк // Українська мова і література в сучасній школі. – 2013. – № 7-8. – С.80–84.
6. Тільняк Н. В. Урахування специфіки фахової термінології у проектуванні науково-методичної системи формування професійного мовлення майбутніх фахівців технічних спеціальностей / Н. В. Тільняк // Теоретична і дидактична філологія : зб. наук. праць. – Вип. 17. – Переяслав-Хмельницький: ФОП Лукашевич, 2014. – С. 167–181.
7. Тільняк Н. В. Реалізація комунікативно зорієнтованого підходу до навчання української мови бакалаврів технічних спеціальностей. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання (українська мова). – Київський університет імені Бориса Грінченка, Київ, 2015.