Портфоліо як альтернативна форма оцінювання професіоналізму та результативності праці

Використання компетентнісних завдань під час підготовки майбутніх спеціалістів є одним з найголовніших напрямів модернізації вітчизняної системи вищої освіти на сучасному етапі. Це передбачає зміну традиційних форм та засобів навчання студентів з використанням новітніх освітніх технологій. Популярними серед них є такі: дистанційне навчання, проектні технології, проведення тренінгів, метод презентацій використання кейс-методу і створення портфоліо. На нашу думку, портфоліо студента є не тільки ефективною формою оцінювання результатів навчальної діяльності студента, але й мотивує до навчання, набуття досвіду, дає можливість обґрунтовувати реалізацію самоосвіти та розвиток професійних компетентностей, оцінювання здібностей.

З англійської мови портфоліо - «папка, справа, посада»; з італійської - «папка з документами», «папка спеціаліста»; з французької - «викладати», «формулювати», «нести», а також «аркуш», «сторінка» або «досьє», «зібрання досягнень». Однозначного визначення терміну портфоліо не існує, однак у науково-педагогічній літературі [3] отже можна сказати, що портфоліо це:

• спосіб фіксування та оцінювання індивідуальнихзавдань;

• моніторинг знань та навичок ;

• відомості про людину, організацію, досьє, тобто сукупність документів, які допомагають уявити можливості фірми чи спеціаліста;

• представлення досягнень, що включає спектр документів, які формують уявлення про специфіку підходу і ступінь ефективності професійної роботи;

• досьє , що містить певні анкетні дані, інформацію про підвищення кваліфікації, досягнення, , творчі роботи й методичні матеріали, відгуки про роботу і публікації;

• папка, в якій зафіксовані особисті професійні досягнення, результати навчання, виховання і розвитку;

• спосіб фіксування й накопичення матеріалів, що демонструють рівень професійної підготовки.

Методика цієї технології є в тому, що студент за пропозицією викладача відбирає в своє “досьє” роботи, виконані ним самостійно, як на заняттях, так і поза аудиторією. Відбір ведеться або з одного предмета, або з декількох протягом одного навчального року (семестру) або впродовж декількох років. Відбір робіт супроводжується поясненням студента, чому він вважає за необхідне підібрати саме ці роботи. Кожна робота передбачає аргументовану корекцію помилок. Викладач може запропонувати скласти портфоліо окремим студентам або всій групі із своєї дисципліни, з окремого розділу, представивши серію запитань, завдань, структуру портфоліо. Головне в цій роботі – самооцінка студента, причому у вигляді міркувань, аргументації, обґрунтування. Після закінчення роботи студент демонструє портфоліо у вигляді презентації групі або на студентській конференції, де він показує свої досягнення. Портфоліо може стосуватися не тільки навчання, але й комунікативних, соціальних, спортивних навичок здобутих протягом певного часу.

На сучасному етапі підготовки майбутніх спеціалістів можливе використання різних видів портфоліо: «портфоліо документів», «портфоліо робіт» та «портфоліо відгуків». «Портфоліо документів» – папка зібраних сертифікованих (задокументованих) індивідуальних освітніх результатів і досягнень». «Портфоліо робіт» – це збірка різних проектних, творчих, дослідницьких робіт». «Портфоліо відгуків» – це збірка характеристик, відгуків, рецензій, резюме, рекомендаційних листів» [2].

Портфоліо може використовуватись не тільки під час навчання, але і під час працевлаштування. Портфоліо у першу чергу потрібне саме студентам, а не викладачам чи керівництву. Цей метод спонукає до самоорганізації, самопізнання, самооцінки, саморозвитку і самопрезентації особистості як у ВНЗ, так і у професійному середовищі.

Технологія портфоліо добре зарекомендувала себе в західних країнах. З урахуванням світового досвіду, у світлі сучасної парадигми результату освіти технологія портфоліо починає активно застосовуватися і вітчизняною вищою школою, адже, як було зазначено, результат навчання визначається не тільки знаннями, вміннями, навичками, а й набутими компетентностями – кінцевим результатом освітнього процесу. Е. Зеєр серед інших виділяє спеціальну компетентність, що полягає у готовності до самостійного виконання конкретних видів діяльності, вміння вирішувати типові професійні завдання і оцінювати результати власної діяльності [1].

Як вказує О.Проселкова, «... коли розглядати портфоліо більш, ніж комплекс документів чи збірку матеріалів, тоді можна сказати про цей метод як про ефективний засіб об’єктивного оцінювання власних особистісних компетенцій, спроможного конкурування на ринку праці, раціонального просування майбутніх фахівців кар’єрними сходинками, перспективного професійного та творчого зростання особистості» [2].

Отже, усе зазначене вище, дає підстави вважати портфоліо важливим складовим компонентом як у освітньому процесі, так і в професійній діяльності спеціаліста.

Література:

1. Зеер Э. Идентификация универсальных компетенций выпускников роботодателем / Э. Зеер, Д.Заводчиков // Высше образование в России. – 2010. – №11. – С.39– 46.
2. Проселкова О.О. Мовне портфоліо як інноваційний компонент навчально-методичних комплексів з української мови для учнів основної школи / О.О.Проселкова // kramatorsk-movu.edukit.dn.ua/Files/downloads/Виступ.docx
3. Cловик іншомовних слів. Электронний ресурс. – Режим доступу: http://www.jnsm.com.ua/ures/book/index.shtml

ст. викладач кафедри української мови,
літератури та культури
Сидоренко Л.М.