Дискурс розвитку сучасного українського лексикону

Мова є своєрідним синтезом усього національного, єдиним фактором української національної ідентичності, "мовне питання неминуче перестає бути тільки лінгвістичним питанням, чи, краще сказати, безпосередньо лінгвістичним, а стає також – і то часто насамперед,питанням політичним соціальним і культурним", – підкреслював Ю. Шевельов. [5, с.270] В сучасному світовому лінгвістичному порядку можна виділити дві тенденції. Перша пов'язана з зусиллями еліт національних держав зберегти монополію на національну мову, оскільки національна мова і сьогодні є найвиразнішим маркером державності чи національної ідентичності. Друга тенденція ніби вступає в протиріччя з першою і демонструє поширення міжнародних мов, найпотужніший потік, зокрема, з англійської мови. Ці два тренди мають своє історичне підґрунтя в різних епохах. Сучасна українська мовна практика подає широкий спектр нових номінацій, ще не засвідчених почасти в словниках, але активно вживаних в різних сферах комунікації.

Вступ: нормування та кодифікація нової лексики передбачають передусім з'ясування активності й значущості її в процесах комунікації, відповідності чинним мовним нормам. Фіксацію нових номінацій (слів чи словосполук) в нормативних академічних джерелах можна вважати завершальним актом в процесі їх усталення в мові. Особливості становлення сучасного українського лексикону визначають поповнення новими номінаціями або вилучення певних номінацій, що не відповідають новим запитам суспільства чи новим нормам ужитку. В межах певних сучасних тенденцій можна з'ясувати не лише характер їх виявів в сучасній мовній динаміці, склад залучених мовних засобів, а й встановити регулятори співіснування варіантних номінацій.

Мовна особистість, що визначається як сукупність мовних висловлювань індивіда, є феноменом необхідним сучасному антропоцентричному напряму лінгвістики. Репрезентацією мовної особистості є мовленнєвий портрет, найбільше увиразнений в авторських текстах: художні твори, ділові папери, листи, усні тексти.

Лінгвокогнітивний рівень особистості співвідноситься з вербально-семантичним через тезаурусну характеристику відповідних текстів, – по суті через різноманітність індивідуального лексикону. Вербально-семантичні, лінгвокогнітивні та прагматичні рівні підтримують гіпотезу про взаємовплив філологічної компетентності особистості та її психоемоційних характеристик.

Стилістична транспозиції термінологічної лексики (зміна стилістичного статусу термінів, нівелювання їхнього терміностатусу, стилістична переорієнтація) – це перехід термінолексики або окремих термінологічних значень до загальновживаного лексичного фонду.

Аналіз сучасної термінолексики різних мов із погляду семантики дає можливість виявити полісемію – омонімію, синонімію, антонімію як явище, що вказує на симетрію/асиметрію у термінології:

1) інтернаціональний корінь + питомий суфікс (візований, агітувати, макрорівень);

2) інтернаціональний префікс + питомий корінь (дезавуалювати, макрорівень, супервинахід);

3) питомий префікс + інтернаціональ ний корінь (співоренда, підсистема, надакцент );

4) інтернаціональний префікс + питомий корінь + інтернаціональний суфікс ( неословянізм, між'язиковий );

5) питомий префікс + інтернаціональний корінь + питомий суфікс (міжпарламентський, переформувати, безпрецедентний).

Експресивний характер мови сприяє реалізації в текстах впливу на адресата, додає переконливості, оцінності тощо. Найчастіше привертають увагу експресивно забарвлені оказіальні вирази, що розкривають світосприйняття та світобачення носіїв мови. Їхня формальна ненормативність означається функціональною доцільністю їхніх виражальних засобів, різноманітних номінативно-художніх функцій.

Співіснування номінацій, редукованої розмовної та професійної, іноді жаргонної лексики, з першими абревіатурними основами-вкрапленнями є сучасним поширеним мовним явищем. Наприклад, у жаргоні користувачів комп'ютерів поширені розмовні варіанти українського відповідника: DVD (Digital Versatile Disk – цифровий багатофункціональний диск),

Розглянуті утворення конкурентних лексичних одиниць – лише невелика частка у розвитку сучасного українського лексикону, потрібні професійно вироблені критерії аналізу перспектив їх стабілізації в мові. Встановлення таких критеріїв можливе з урахуванням функціонально-стилістичного потенціалу синонімічних номінацій, вивченням формально-семантичної їхньої будови. З метою комунікативної підтримки інновацій в мові потрібна увага мовознавців до перебігу процесів концептуалізації та категоризації світу як активатор тенденцій поповнення ресурсів.

Висновки. Знаний філософ та історик Ален Безансон вказує, що за радянських часів "чотири мови, які нелегко було відокремити, співіснували одна з одною. Це, власне кажучи, "новомова" (мова офіційних тоталітарних ЗМІ – термін Джорджа Оруелла), "лженовомова", якою змушували простого ще радянського громадянина послуговуватися публічно, "природна мова", якою він розмовляв зі своїми друзями або в сім'ї, і, зрештою, "лжеприродна мова", яку вживали тоді, коли хотіли запевнити свого співрозмовника в тому, що є таким самим, як він, і живе в такій самій реальності". [1,С.12] Чи можна співвіднести ці реалії в контексті мовної ситуації в сучасній Україні? В сучасних реаліях дві перші мови зникли зразу, дві інші, що лишились, в дивний спосіб перемішались. Інакше, – мова була і є ключовим інструментом впливу, регулятором соціальних, політичних, і, зрештою, ідеологічних чинників в суспільстві.

З подякою, Н.Мислович