Соціокультурні особливості наукового тексту

Мова обслуговує широкий спектр комунікативних потреб окремої людини і суспільства в цілому. Вільне володіння державною мовою у фаховій комунікації є важливою вимогою для сучасного спеціаліста будь-якої галузі, технічної зокрема, оскільки уможливлює доступ фахівця до наукових і культурних надбань народу, формує усвідомлену мовну поведінку, є підґрунтям для індивідуального самовираження, самореалізації особистості, успішного вирішення відповідних виробничих завдань.

Розвиток науки завжди тісно пов'язаний з процесами, що відбуваються у суспільстві і, певним чином, віддзеркалює їх. Для формування кваліфікованих фахівців важливе значення мають соціолінгвістичні дослідження, де основним об’єктом вивчення виступає текст.

Увага лінгводидактів зосереджена не на мові та її внутрішній будові, а на тому, як нею користуються люди об’єднані в певну спільноту. При цьому, враховуються всі чинники, які впливають на особливості використання мови: характеристика самих мовців (вік, стать, рівень освіти та культури, професія і т.д.), особливості конкретного мовленнєвого акту тощо. Тому під час аналізу тексту на соціокультурному рівні потрібно враховувати соціальні чинники, просторово-часові координати, конкретну мету та обставини мовної комунікації [4, 36].

Соціокультурні надбання нації попередніх епох є достатньою основою для підвищення мовленнєвої культури громадян. Державний статус української мови об’єктивно сприяє успішній культурній адаптації різних верств нації в усіх сферах функціонального використання державної мови: освіта, наука, культура, техніка, засоби масової інформації, література, кіно, театр, радіо і телебачення [7, 459].

Для студентів технічних напрямків велике значення надається предметам гуманітарного циклу. У розроблених та впроваджених нами курсах «Українська мова за професійним спрямуванням», «Культура наукового технічного мовлення фахівця» актуальною є робота з науковими текстами, яка передбачає наступні вправи та завдання, що розвивають логічне та критичне мислення. Отже, важливо виконувати вправи, наприклад:

• «Прочитайте текст, визначте його тему, мету та адресата мовлення»;
• «Проаналізуйте мовні особливості тексту»;
• «Визначте стилістичну належність тексту»;
• «Охарактеризуйте виділені слова з погляду походження та стилістичного використання»;
• «Прочитайте заголовок тексту та висловіть власну думку щодо його основної ідеї»;
• «Проаналізуйте, якій проблемі присвячено текст та вкажіть шляхи її вирішення»;
• «Запропонуйте своє бачення ситуації та обговоріть її зі своїм товаришем».

Такі завдання мотивують студентів до детального розуміння змісту та будови тексту. Запропонувавши власне бачення проблеми, у студента виникає бажання ознайомитись з авторською точкою зору та зробити висновки щодо висловлювань у тексті. Такий підхід дозволяє активно обмінюватись інформацією та моделювати професійні ситуації, пов’язані з проблематикою тексту за власним бажанням, за умови зберігання логічності та цілісності змісту висловлювання, що, в свою чергу, призводить до високого рівня володіння мовою.

Таким чином, текст дозволяє комунікантам розкрити не тільки здібності щодо логічного висловлювання власної думки, але й обговорити її з партнерами. Через текст фахівець подає інформацію, висловлює оцінку сказаного, підкреслює своє ставлення до висловлених ідей та формує відповідне ставлення не тільки до своєї інформації, але й до себе, оскільки у процесі мовлення особа певною мірою самореалізує себе.

Отже, навчання мови на основі тексту сприяє підвищенню якості знань, формує у студентів професійні мовленнєві уміння і навички із дисциплін професійного спрямування.

Література

1. Андрієць О.М. Текст як засіб реалізації дискурсного мовлення старшокласників у двомовному середовищі / О.М. Андрієць // Педагогічний альманах. – 2010. – Вип. 5. – С. 64-72
2. Бацевич Ф.С. Словник термінів міжкультурної комунікації / Ф.С. Бацевич. – К: Довіра, 2007. – 205 с.
3. Леонтьев А. Понятие текста в современной лингвистике и психологии / А. Леонтьев // Психологическая и лингвистическая природа текста и особенности его восприятия. – К.: Высшая школа, 1979. – С. 18-29.
4. Овсієнко Л. Текст як об’єкт вивчення лінгвістики та лінгводидактики / О. Овсієнко //Теоретична і дидактична філологія: Зб. Наукових праць. – Випуск 17. – Переяслав-Хмельницький: ФОП Лукашевич, 2014. – С. 30 – 37.
5. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: пробний підручник / М.І. Пентилюк. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.
6. іванова О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми / О. Селіванова – Полтава: Довкілля, 2008. – 712 с.
7. Тільняк Н.В. Змістові аспекти мовнокомунікативної підготовки студентів ВНЗ технічних спеціальностей / Сучасні стратегії університетської освіти: якісний вимір. – К.: Київ, ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 979 с.

Ст. викл. Н.В. Тільняк