ПРО СПОКОНВІЧНЕ…
Події та новини кафедри
«Батьківщина не просто місце тимчасового перебування, яке
обирають і можуть міняти. Батьківщину не забувають. Вона,
за знаменитим визначенням Шеллінґа, щось споконвічне… Коли
ми говоримо про споконвічність батьківщини, ми зараховуємо сюди
передусім мову… Справді, у рідній мові струменить уся близькість
до свого, у ній – звичаї, традиції й знайомий світ»
(Ганс-Ґеорґ Ґадамер).
До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Тому й називаємо це надбання рідна мова. Рідна, як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю…
З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою. Це єдине знаряддя, що вивищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини. Розпочинається прилучення дитини до краси рідної мови з милих бабусиних казок і материнської колискової пісні. Кожен день дає нам урок пізнання. І завжди і скрізь наш учитель – мова…