Інноваційні методи вивчення української мови в технічному виші

На сьогодні курс "Українська мова за професійним спрямуванням", потребує оновлення. Насамперед це стосується вдосконалення основних форм, методів вивчення курсу, технологій навчання, збагачення їхнього внутрішнього змісту.

Проблема сучасних технологій навчання української мови у вишах активно обговорюється в наукових та методичних колах (Я.І. Бурлака, І.Я. Лернер, І.П. Підласий, А.В. Хуторський, О.І. Пометун, І.М. Дичківська, Н.Б. Голуб, С.О. Караман, Р. Раул, Н. Артикуца та ін.). Науковці визначають інноваційні технології як «принципово нові способи і методи взаємодії викладача і студентів, що забезпечують ефективне досягнення результатів педагогічної діяльності», як «усі технології, розроблені викладачами з метою формування творчої, компетентної особистості студента усіх напрямів підготовки». Інновації – це новостворені і вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно покращують структуру та якість виробництва і соціальної сфери. Проблеми інноваційних технологій і методів у сучасній вищій освіті актуальні, оскільки посилилася тенденція до гуманізації і гуманітаризації змісту технічної освіти, ліцензовано нові навчальні дисципліни. Унаслідок цього виникла потреба в науково-педагогічних працівниках, які б змогли забезпечити інноваційний підхід до реалізації цих тенденцій під час навчально-виховного процесу. Сьогодні стало очевидним, що викладачі мають можливість створювати і втілювати власні інноваційні методики.

Основний напрям інноваційних перетворень у дидактиці вищої школи –насамперед проектування нових моделей освітнього процесу. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки дослідники виділяють, теоретично обґрунтовують і впроваджують у навчальну діяльність такі новітні технології, як кейс-метод, метод проектної діяльності, креативну систему навчання, технологію розвитку цілісного мислення, технологію розвитку критичного мислення, технологію дистанційного навчання, ігрові технології, що сприяють моделюванню й імітації майбутньої професійної діяльності.

Розглянемо декілька з них.

1. Кейс-метод. З-поміж найбільш перспективних дидактичних засобів навчання, що забезпечують формування широкого кола компетенцій виокремлюють кейс-метод, який виступає основним елементом педагогічної технології кейс-стаді, що передбачає аналіз і вирішення реальних проблемних ситуацій. Проблемну ситуацію зазвичай створює викладач, а спосіб її розв’язання з’являється під час спільної діяльності педагога і студентів, коли студент: а) сам формулює проблему; б) сам знаходить спосіб її розв’язання; в) розв’язує її; г) сам контролює правильність цього рішення.

Ефективність технології кейс-стаді полягає в тому, що: а) її застосування замінює пасивний тип навчання, в якому студенту відводиться роль слухача, активним навчанням, де студент стає активним генератором творчих знань і конструктивних рішень; б) ця технологія створює умови для перетворення знань із безликої інформації, отриманої шляхом механічного заучування, на особистий досвід студентів; в) за допомогою кейс-стаді формується уміння організовувати діяльність й обирати форми досягнення результатів, максимально використовуючи бажання і здібності людей.

2. Метод проектів. Мета проектного навчання полягає у створенні умов, за яких студенти самостійно набувають знань, яких не вистачає, із різних джерел; використовують набуті знання для виконання пізнавальних і практичних завдань; виробляють комунікативні вміння, працюючи в різних групах; розвивають дослідницькі уміння (виявлення проблеми, збирання інформації, спостереження, аналіз, висування гіпотез, узагальнення); розвивають системне мислення. Сутність проектної технології у формуванні основних компетенцій, наявність яких необхідна не лише для неперервної освіти протягом усього життя, а й для успішної діяльності в різних сферах виробництва.
3. Дистанційна технологія – один із відносно нових і перспективних напрямів інформаційних технологій в освіті, який дозволяє здійснювати навчання незалежно від місця. Серед переваг цієї технології визначають гнучкість (кожний може вчитися стільки, скільки йому індивідуально потрібно для засвоєння навчального курсу й набування необхідних знань з обраного профілю), модульність (кожний навчальний курс адекватний за змістом відповідній предметній галузі, що дозволяє із набору незалежних, але логічно пов’язаних навчальних курсів формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним потребам), паралельність (навчання можна поєднувати з основною професійною діяльністю), дистанційність (відстань між студентом і навчальним закладом не становить перешкоду для ефективного навчального процесу), масовість (усі студенти мають повноцінний доступ до різних джерел навчальної і довідкової інформації), рентабельність (висока економічна ефективність), соціальність (певною мірою усуває соціальну напруженість, забезпечуючи однакові можливості у здобуванні освіти), інтернаціональність (сприяє експорту й імпорту освітніх послуг). Дистанційна технологія може бути застосована при очній і очно-заочній формі навчання (допомагає організувати самостійну роботу студентів і здійснювати безперервний контроль навчального процесу) та заочному навчанні (основна форма подачі навчального матеріалу, сприяє виробленню навичок практичної діяльності, допомагає організовувати моніторинг навчального процесу).

Організаційними формами роботи у процесі вивчення дисципліни "Українська мова за професійним спрямуванням" у навчальних програмах 2017/2018 року обрано лекційні і практичні заняття.

Як показує сучасна практика, виникає потреба в застосуванні креативних форм проведення цих традиційних занять, зокрема лекції, наприклад, лекції-діалогу, проблемної, інструктивної, узагальнювальної, бінарної, лекції теоретичного конструювання, лекції-ділової гри. Ефективності названих типів лекцій сприяють такі прийоми, як-от: з’ясування ключових питань попередньої лекції, привернення уваги студентів до змісту лекції за допомогою ключових фраз, постановка проблемних запитань і завдань, спільна пошукова діяльність тощо. Однією з пріоритетних лекційних форм, які забезпечують розвиток професійно-комунікативних умінь і навичок студентів, на думку Т. Симоненко, є лекція-візуалізація, оскільки така форма сприяє більш успішному сприйняттю й запам’ятовуванню навчального матеріалу. Ефективною практичною формою, що сприяє процесу вдосконалення фахових умінь студентів, є комунікативні практикуми, під час яких забезпечується розвиток складових цілісного утворення, відбувається трансформація мовно-комунікативної діяльності щодо покращення якості її репрезентації через усне та писемне комунікативне мовлення. Одна з оптимальних форм контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів – колоквіум.

Викликати зацікавлення студентів можна завдяки нестандартним заняттям, які сприяють інтелектуальному розвитку й моральному вихованню, стимулюють пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу студента. Можна скористатися педагогічним та методичним досвідом щодо нестандартних уроків і створити класифікацію нестандартних занять для технічних ВНЗ:

1. заняття-змагання (вікторини, конкурси, семінари-аукціони, практичні заняття типу КВК і брейн-ринги;
2. заняття огляду знань (практикуми-заліки, консультації, заняття взаємного навчання, студент у ролі викладача проводить семінарське заняття, студент у ролі фахівця дискутує з колегою);
3. заняття комунікативної спрямованості (практикуми-диспути, конференції, телелекції);
4. заняття-імітаційно-моделювальні ігри (імітація фахової діяльності, виконання ролей за сценарієм); лекції-подорожі; лекції-візуалізації.

Добре зарекомендували себе на практиці такі види роботи, як захисти пропонованих проектів, проведення лінгвістичних "круглих столів", дискусій, рольових і сюжетних ігор, тренінгів, які є важливими формами розвивального навчання, сприяють удосконаленню професійного спілкування на визначену тему.

Література

1. Борисенко В.В. Сучасні освітні технології навчання української мови у вищі й школі // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ir.stu.cn.ua/handle/123456789/8549?show=full&locale-attribute=uk
2. Кочубей А.В. Інноваційні методи викладання гуманітарних дисциплін у вищих технічних навчальних закладах // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Випуск 7 (50), 2013.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?...2013_7.
3. Тележкіна Олеся. Сучасні інноваційні технології навчання української мови у вищих навчальних закладах. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: nuph.edu.ua/.../SUCHASNI-INNOVATSIJNI-TEHNOLOGI
4. Артикуца Н.В. Інноваційні методики викладання дисциплін у вищій юридичній освіті. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/2424/Artikutsa_Inov.pdf;jsessionid=EA63961EE038B4E01EE0ED61EB93C758?sequence=1

доц. А.Ф. Нечипоренко