«Наукова українська мова» у системі гуманітарних наук підготовки фахівця: мета і завдання

Навчальна дисципліна «Наукова українська мова» формує науково-досліднцьку професійно орієнтовану мовну компетентність та передбачає розвиток усного та писемного академічного мовлення. Дисципліна належить до циклу навчальних дисциплін для здобуття глибинних знань. Програма навчальної дисципліни «Наукова українська мова» складається відповідно до освітньо-наукової програми на здобуття ступеня доктора філософії.

Аспіранти як науковці, здобувачі наукових ступенів повинні володіти українською науковою мовою для здійснення своїх наукових студій. У сучасній науці важливо знайти своє місце, сформувати власну систему наукових поглядів у межах тієї чи тієї наукової сфери. Кожна наукова галузь має як загальну, так і спеціальну термінологію, що формувалася протягом історичного розвитку мови. Уміння нею користуватися в процесі наукової діяльності є надзвичайно важливим для формування аспіранта-науковця. У процесі вивчення дисципліни аспірант повинен навчитися правильно будувати наукове висловлення, уживати відповідні мовні засоби.

Метою навчальної дисципліни є формування у докторантів компетентностей:

• здатність опанувати технології роботи з науковим текстом, розвивати вміння і навички мовностилістичного аналі­зу наукового тексту;
• здатність аргументовано оцінювати наукове мовлення в різних комунікативних ситуаціях щодо дотримання норм літе­ратурної мови;
• здатність застосування мультимедійних технологій у презентації наукового дослідження.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 120 годин/ 4 кредити ECTS.

Програма складається з трьох розділів: Розділ 1. Наукова мова як комунікативний феномен (Універсальний характер наукової мови. Наукове мовлення. Предметна (фахова) мова. Об’єкт і предмет культури української наукової мови. Ключові поняття курсу. Мова науки. Нормативний, комунікативний, естетичний аспекти культури наукової мови. Мовна особистість майбутнього перекладача. Розвиток наукового стилю української літературної мови. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Науковий етикет). Розділ 2. Культура наукового тексту. Комунікативно-прагматична специфіка наукових текстів. Специфіка наукового тексту на тлі текстів інших стилів. Структурно-смислові компоненти наукових текстів різних жанрів. Композиція писемного наукового тексту. варіантність мовних норм у науковій мові. Наукова стаття: структурно-змістові компонен­ти і вимоги до написання. Мова і стиль анотації, ключові слова. Мова і стиль рецензії. Науковий відгук. Робота з науковим текстом. Переклад наукового тексту. Перекладність/неперекладність термінів. Комп'ютерний переклад. Рубрикування тексту. Використання скорочень, абревіатур у наукових текстах. Загальні правила цитування. Оформлення покликань на використану літературу, списків джерел, додатків. Редагування наукових текстів. Типові помилки в науковій мові. Розділ 3. Культура усного наукового мовлення. Мовна репрезентація наукового знання у світовому науковому просторі. Наука в міжкультурній комунікації. Форми мовної презентації наукових та науково-технічних результатів. Усна мова науковців. Комунікативно-логічна побудова усної наукової доповіді, виступу. Мовна особистість доповідача. Наукові заходи як засіб виявлення культури наукової мови. Наукова конференція. Специфіка участі в дискусії. Науковий діалог. Культура мови і мовний ети­кет. Мовні електронні ресурси і використання їх у праці науковця. Візуальні засоби презентації наукового дослі­дження. Вимоги застосування мультимедійних технологій.

Мета індивідуального завдання – перевірка знань і вмінь у створенні структурно і мовно довершеного наукового тексту у жанрі статті. Тематика наукових розвідок визначається викладачем індивідуально.

Для навчальної дисципліни рекомендується така література:

1. Калеєтнік А.А. Українська наукова мова/ А.А.Калєтнік. – К.: ВЦ «Київський університет», 2012. – 309 с.

2. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту. - К.: Вид-во Київського університету, 1970. - 307 с.

3. Мацько Л.І. Українська наукова мова (теорія і практика): навч.посіб/ Л.І.Мацько, Г.О.Денискіна – Тернопіль: Підручники і посібники, 2011. – 272 с.

4. Непийвода Н.Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). - К, 1997. - 303 с.

5. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: Навч. посіб. - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 312 с.

6. Селігей П. Світло і тіні наукового стилю/Пилип Селігей. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2016. – 628 с.

7. Семеног О.М. Культура наукової української мови : навч. посіб. / О.М. Семеног. – К. : ВЦ „Академія”, 2010. – 216 с. – Режим доступу: http://biblioteka-knig.net/yazykoznanie/19215-kultura_naukovo_ukransko_movi_-_semenog_o.html

8. Ярема С. На теми української наукової мови/ Степан Ярема. – Львів: Рідна школа, 2002. – 44 с.

Беручи до увагу основну мету курсу у сприянні набуттю знань у підготовці наукового тексту, презентації результатів наукової та науково-навчальної діяльності слід надавати пріоритет у розподілі навчального часу таким видам діяльності, як підготовка наукової статті та наукової доповіді, виступу. Організація і проведення наукового дослідження на оформлення його у вигляді статті, тез спрямоване на формування стійкого інтересу до науки, опанування вміння творчо застосовувати знання з інших дисциплін, самостійно здобувати дослідним шляхом нові знання.

         Прогресивну ідею діяльнісного навчання української наукової мови втілено у навчальному посібнику Онуфрієнко Г. з алгоритмічними приписами, робота з якими сприяє адекватному засвоєнню студентами логіко-поняттєвої структури наукового тексту, підвищує ефективність опанування термінологічним апаратом та синтаксичними моделями мови спеціальності, забезпечує перспективи самоосвіти у подальшому науковому та професійному зростанні. Алгоритмічні приписи визначають систему орієнтирів, зокрема послідовність і зміст дій для розв’язання навчального чи професійного завдання, реально допомагають докторантам сформувати та вдосконалити навички з найраціональнішої організації мисленнєво-мовленнєвої діяльності, дозволяючи зменшити ймовірність помилкових дій, виявляти помилки та проаналізувавши їх, коригувати свою мовну діяльність.

Отже, українська наукова мова як важливий компонент самої науки та як дисципліна університетської освіти є актуальним складником системи гуманітарних наук; є об’єктом вивчення лінгводидактики, скерованої на розроблення інноваційних методів навчання у контексті концепції діяльнісного підходу в умовах Болонського процесу.