Проблеми буття і знебуттєвлення мови у глобалізованому світі

Сьогодні вже утрадиційнилося означувати початок ХХІ століття як добу глобалізації, символами якої є глобальна економіка, глобальна комунікація, глобальна мова. В умовах динамічного творення єдиного всесвітнього фінансово-економічного, інформаційного, наукового простору планетарна спільнота постала перед новими викликами, ігнорування яких загрожує багатьма небезпеками. З-поміж них виокремимо передусім характерні для постіндустріального суспільства тенденції мовної уніфікації та стандартизації, що спричиняють стрімке зменшення мовного розмаїття у світі. Як слушно зауважує Т. Скутнабб-Кангос, відома авторка праці «Мовний геноцид в освіті – чи всесвітнє розмаїття і права людини?» («Linguistic Genocide in Education - or World­wide Diversity and Human Rights?» (2000)): «Мови в наш час знищуються значно швидшими темпами, ніж будь-коли раніше в людській історії, і набагато швидше, ніж знищується біологічне різноманіття. Й як наслідок - мовне розмаїття зникає» [3, p.5]. За прогнозами фінської дослідниці до кінця ХХІ ст. можуть зникнути понад 90% усіх усних мов світу. Аналізуючи темпи знебуттєвлення мов, деякі вчені стверджують, що на нашій планеті щодватижня помирає одна мова [1, p.19]. З огляду на такі невтішні показники, сучасні науковці, політики, мисленники пропонують різні засоби порятунку розмаїтої «мовної галактики». Зокрема, 1992 р. було ухвалено Європейську хартію регіональних або міноритарних мов, що є «першим юридичним інструментом» (Ю.Бестерс-Дільгер), створеним для підтримки т.зв. меншинних мов, які перебувають на межі зникнення. Прикметно, що в межах ЄС протягом останніх десятиліть чималі надії щодо збереження мовного розмаїття покладали на запровадження політики мультилінгвізму, яка покликана була сприяти функціонуванню і розвитку мов різних етносів, народів, націй, заохочувати до їхнього вивчення. Одначе, як засвідчує європейський досвід, окреслена проблема дотепер залишається нерозв’язаною. Адже процес занепаду, загибелі мов набуває все більших обертів. Тож і не дивно, що сьогодні на теренах ЄС все частіше лунають голоси скептиків , котрі стверджують, що терміни «мультикультуралізм», «мультилінгвізм» дискредитували себе, і все частіше новітній період характеризують як епоху посткультуралізму. Варто зазначити, що нещодавно в 10 європейських країнах проводилося дослідження, під час якого на питання: «Чи вважаєте Ви, що культурне розмаїття збагатило Вашу країну?» більшість опитаних дали негативну відповідь. Звісно, на результати опитування вплинула й міграційна криза, з якою зіштовхнулася Європа, і яка увиразнила суперечності і небезпеки, пов’язані з можливістю втрати етнокультурної і мовної ідентичностей.

У сучасному глобалізованому світі увочевиднилося і те, що чимало мажоритарних мов також не убезпечені від знебуттєвлення, поглинання іншою, сильнішою мовою. Показово, що нині більше половини населення Землі розмовляє лише десятьма мовами (картографічний ресурс Top Nen English Speaking Countries, 2014). Показово також, що на початку третього тисячоліття геополітичні і соціокультурні аспекти глобалізаційних процесів, бурхливий розвиток інформаційних технологій міцно закріпили англійську мову у статусі глобальної (lingua franca, World English, International Language). Варто зауважити, що стрімке утвердження англійської як глобальної супроводжується стрімким зменшенням мовного розмаїття. Відтак сьогодні чітко увиразнені дві стратегії функціонування мов у світовому просторі. Одна із них віддзеркалює теорію «вільного ринку», а інша – теорію «екологічного захисту». Натомість перша стратегія унеможливлює ідею збереження мовного розмаїття, оскільки вона вибудовується в інтересах однієї мови – глобальної. Натомість решта мов приречені або на знебуттєвлення, або на маргіналізацію. Яскравий приклад – німецька мова, яка входить до списку 6 найпопулярніших світових мов, однак сфера її функціонування в умовах глобалізації значно звужується. Простежується витіснення німецької мови англійською з наукової, ділової комунікації у самій Німеччині. У середині країни зараз ведуться гострі дискусії про зниження ролі німецької мови в академічній царині, під час яких наголошується, що ситуація підриває основи німецької мовної та культурної ідентичності, створює «науковомовну безмовність» (wissenschaftliche Sprachlosigkeit) і «безмовну одномовність» (sprachlose Einsprachigkeit) [2, S.71-72].

Отже, сьогодні вельми нагальною є потреба виваженої мовної політики у межах усієї планетарної спільноти, спрямованої на збереження мовного розмаїття.

Питання для дискусії:

1. Як ви оцінюєте вплив глобалізаційних процесів на буття української мови?

2. Якими мають бути засадничі принципи мовної політики в сучасній Україні?

Література :

1. Crystal D. Language Death / D. Crystal. - Cambridge: Cambridge University Press, 2000. – 198 p.

2. Rösch O. Internationalisierung der Hohschulbildung – und was ist mit Kultur? // Die neue Hochschule. – Bonn, 2013. – S. 70-74.

3. Skutnabb-Kangas T. Linguistic Genocide in Education - or World­wide Diversity and Human Rights? / T. Skutnabb-Kangas. - Mahwah, N.J.: Lawrence Erbaum, 2000. – 824 p.