Парадокси мовного законодавства сучасної України

Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є:

• Конституція України, зокрема стаття 10 (1996);
• Рішення Конституційного Суду України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі і навчальних закладах України (від 14 грудня 1999 р.);
• Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» (2003).
• Закон України «Про засади державної мовної політики» (8 серпня 2012 р.).

У переважній більшості демократичних держав державною (офіційною) є мова більшості корінного населення країни, тобто мова корінної національності. За даними Всеукраїнського перепису 2001 р. українців в Україні 77,8 %, тож логічно, що державною має бути українська мова, незважаючи на те, що на території України мешкають представники 18 національностей (росіяни, білоруси, українці, молдавани, татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки, цигани, азербайджанці, грузини, німці, гагаузи).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України щодо застосування державної мови (1999) «Під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов’язкового спілкування у публічних сферах суспільного життя».

Державність української мови закріплена Конституцією України (1996). Так, у Ст. 10 цього документа говориться: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя і на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України». Важливою в мовній політиці є також Ст. 12: «Україна дбає про задоволення націокультурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави». Низка статей Конституції України містить вимоги щодо обов’язкового володіння державною мовою Президента України (Ст. 103), професійними суддями (Ст. 148).

Донедавна був чинний Закон «Про мови в українській РСР», прийнятий 28 жовтня 1989 р., який уперше закріпив державний статус укр. мови, гарантував її всебічний розвиток і використання в усіх сферах суспільного життя. Дія цього закону була припинена підписанням Президентом України 8 серпня 2012 р. Закону «Про засади державної мовної політики» (неофіційно — закон Колесніченка-Ківалова або «мовний закон»).

Цей закон встановлює, що державною мовою є українська мова, але істотно розширює використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10 % від населення певного регіону, а в окремих випадках і менше 10 %. Так, ст. 7 закону зобов'язує громадян, які проживають на території, де функціонує регіональна мова або мова меншин, розвивати та використовувати таку мову в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, установ, організацій, навчально-виховному процесі тощо. Дія закону розповсюджується на 18 мов: російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдавську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську (циганську), румунську, словацьку, угорську, русинську, караїмську і кримчацьку. Він припиняє дію закону Української РСР «Про мови в Українській РСР», вносить зміни у декілька чинних законів. З кінця 2016 року у Конституційному Суді України розглядається представлення про неконституційність Закону України «Про засади державної мовної політики», ухваленого за президентства В. Януковича. Існує велика вірогідність того, що Конституційний Суд скасує дію цього Закону, або принаймні частину його положень. Натомість за період від 19 грудня 2016 року по 19 січня 2017 року у Верховній Раді України зареєстровано одразу три законопроекти про державну мову. Це законопроект №5556 «Про мови в Україні», законопроект №5669 «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні», а також проект закону №5670 «Про державну мову». Документи подані на розгляд до Комітету з питань культури та духовності. Усі подані законопроекти посилюють статус української мови. Найбільшу увагу громадськості привернув проект закону №5670 «Про державну мову». У статті 17 цього закону зокрема зазначається, що у закладах професійної освіти та у вищих навчальних закладах забезпечується вивчення державної мови як дисципліни, в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням цієї мови.