Логіка дії

Логіка дії

Студенти ІІІ курсу, групи УЗ-42
Таран Вероніка Валеріївна
Левчук Катерина Вікторівна

Логіка дії, або акціональна логіка (лат. actio - дія) - 1) раціональна модель практичних дій людей; 2) напрям сучасних логічних досліджень, різновид практичних логік, які вивчають міркування, пов'язані з практичними діями людей для побудови дескриптивної та формальної моделі дій.

Першу логічну теорію дії створив шведський філософ і логік Г. X. фон Врігт. Її подальший розвиток здійснювали Д. Девідсон, І. Пери, А. Ішмуратов, А. Блінов, В. Петров й інші логіки.

Основні терміни, які вводять у логіку дії з метою формування дескриптивної моделі практичних дій, - "діяльність", "дія", "вчинок", "поведінка", "бездіяльність", "суб'єкт дії", "об'єкт дії", "подія", "умови дії", "результат дії". Науки, що розробляють теоретичні моделі практичних дій людей, визначають смисл цих термінів специфічною мовою своєї науки. Визначимо їх смисл мовою логіки дії.

Діяльність - активна взаємодія людини з навколишнім природним і соціальним середовищем. Структура діяльності: мета; засіб (метод); результат. Унаслідок діяльності людини відбуваються зміни в довкіллі; втручання в природний перебіг подій; створюються певні ситуації в життєвому світі людини.

Дія (діяння) - структурний елемент певного виду діяльності - ігрової, навчальної, трудової, фахової, спортивної тощо, підпорядкований меті й уявленню про результат. Розрізняють дію як процес (діяння) та результат. Процес дії (діяння) виражають дієсловами, зокрема "робиться", "причиняється", "відчиняється", "зачиняється", а результат - словами "зроблено", "причинено", "відчинено", "зачинено".

Будь-яка дія (множинність дій) має такі необхідні структурні елементи:

• суб'єкт дії ("Хто діє?", "Хто щось робить?") - окрема людина (індивід, особистість), соціальні групи людей, а також державні й недержавні організації, які здійснюють різноманітні дії в контексті певного виду діяльності залежно від мети та мотивів;
• об'єкт дії ("На що спрямована активність суб'єкта дії?") - все те, на що спрямована активність суб'єктів дій. Об'єктом дій людей є інші люди, артефакти культури та цивілізації, довкілля та ін.;
• мета (сенс) дії ("Заради чого здійснювати дію?", "Для чого це робити?");
• програма (план) дій ("На підставі чого здійснювати дію?");
• метод (засіб) досягнення мети ("Як досягти мети?");
• алгоритм дій ("Діяти за правилами або без правил?");
• умови дій ("Чи є необхідні та достатні умови, щоб починати дію?"). До них належать об'єктивні й суб'єктивні фактори, на підставі яких діячі виконують свої дії. Об'єктивні - це різноманітні соціальні чинники: економічні, правові, організаційні й ін., наприклад, дозвіл законом здійснювати дію; наявність необхідних засобів для реалізації дій тощо. Суб'єктивні фактори - інтелектуальні (здатність діяча виконувати дії правильно, ефективно), психологічні (наявність волі, бажання діяти).;
• ситуація ("Чи обов'язково суб'єктові діяти в цій ситуації або утриматися від дії?") - стан справ, який має місце в реальному світі в певний час, коли діяч усвідомлює для себе необхідність діяти. Ситуація може бути простою чи складною, проблемною чи непроблемною, конфліктною чи неконфліктною і т.д.;
• кінцевий результат ("Чи зробив суб'єкт те, що він задумав?", "Чи досягнута мета?") - це те, що зроблено, вчинено, здійснено. Ним може бути якась подія, виникнення нового об'єкта, привласнення об'єкта, знищення об'єкта, виникнення нового стану справ та ін. Відношення між певними діями суб'єктів і результатом означає причинно-наслідковий зв'язок, тобто певні дії стають причиною того, що визначають як результат. Логічний аналіз кінцевого підсумку, тобто раціональна оцінка здійсненого і порівняння задуму (ідеї, наміру, плану) та практичного результату, визначає, реалізований задум чи ні. Можливі три варіанти реалізації задуму: повна реалізація; часткова реалізація; задум нереалізовано. У процесі реалізації задумів (ідей, намірів, планів) через практичні дії діячів може виникнути суперечність, яка полягає в розбіжності між метою й об'єктивним результатом. Ця суперечність отримала назву "парадокс Колумба". Колумб мав на меті знайти новий шлях морем до Індії, а внаслідок своїх практичних дій відкрив для Європи новий материк - Америку.

Різноманітність дій (діянь) суб'єктів можна класифікувати за різними ознаками (табл. 1).

Таблиця 1. Класифікація дій

Протилежністю дії буде бездіяльність (недія), що означає: суб'єкт не втручається у природний перебіг подій, не спричиняє жодних змін у реальному стані справ.

Вчинок - це дія, яку розглядають з погляду єдності мотиву та наслідків, намірів і справ, мети й засобів. Г. Гегель у "Філософії права" писав: "Вчинок є вираз суб'єктивної або моральної волі". Отже, термін "вчинок" має моральний смисл, тобто, коли певну соціальну дію суб'єкта оцінюють з погляду моралі (моральний або аморальний вчинок).

Поведінка - вищий ступінь, в якому найяскравіше проявляються взаємозв'язок між свідомістю, особистістю та діяльністю. Поведінка являє собою різновид людської діяльності. З цієї позиції визначення поведінки дав С. Л. Рубінштейн: "Під поведінкою розуміють визначеним чином організовану діяльність, яка здійснює зв'язок організму з навколишнім середовищем. Поведінка у людини переважно є результатом низки усвідомлюваних дій - вчинків".

Подія - все, що відбулося, сталося, виникло. У логіці дії термін "подія" означає результат певних дій суб'єктів (діячів). Наприклад: "Необережне поводження туристів з вогнем у лісі спричинило пожежу".