Тарас Шевченко – постать позачасова. Для кожного українця, кожної епохи чи покоління. Т. Шевченка безупинно читають від часу першої появи у світ його творів. Перша книжечка Т. Шевченка «Кобзар» вийшла у світ майже в день других роковин його звільнення із кріпацтва – навесні 1840 року. І до сьогодні її поява вважається великою подією історичного та культурного значення, а все його жертовне життя і творчість – явищем світового масштабу. До виходу книжки прислужилися двоє відомих українських культурних діячів – поет і байкар Євген Гребінка, який перший помітив надзвичайний поетичний хист у хлопця, і меценат Петро Мартос, який узяв на себе всі фінансові витрати з видання «Кобзаря». Цікавою є цензурна та видавнича історія збірки. Цензурував книжку російський журналіст, письменник, перекладач і цензор Петро Корсаков – найліберальніший цензор тих часів. Набиралася й видавалася вона приблизно з місяць у приватній привілейованій друкарні Єгора Фішера, одній із найкращих на той час за якістю друку у всій Російській імперії. У квітні 1840 року книжка вже з’явилась у петербурзьких книгарнях.
Резонанс, спричинений її виходом, одразу викликав величезний попит та зробив її бібліографічною рідкістю. Цьому сприяло й те, що не всі випущені примірники були однакові: в одних було зроблено менше купюр, у других – більше. Перші мали 115 сторінок, а другі — 114. Примірників із меншою кількістю купюр було зовсім небагато; тільки 1961 року один із таких примірників виявлено у відділі рідкісної книжки Ленінградської наукової
Бібліотеки (нині Санкт-Петербург), в ньому вміщено повний текст поеми «Тарасова ніч» і майже повний (без п’яти з половиною рядків) текст послання «До Основ’яненка». Тираж видання навряд чи перевищував тисячу примірників і швидко зник із полиць книгарень. Його незабаром поповнили численні рукописні списки «Кобзаря». Рецензії та відгуки на книжку з’явилися майже у всіх петербурзьких журналах та газетах. Жодна з виданих перед тим
книжок не привертала до себе такої уваги. Після арешту Т. Шевченка «Кобзар» 1840 року було заборонено й вилучено – це зробило книгу раритетом ще за життя поета. Нині кілька таких примірників зберігають в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Книга дала поштовх розвитку української літератури.
