…Ти побувала зіркою, людино!
Хто ж має право людство погасить?!
(Ліна Костенко)
Представляємо вам книгу «Світло далекої зірки» Аманди Лі Коу. Ще два роки тому можна було б сказати, що роман втратив свою актуальність, але після повномасштабного вторгнення рф в Україну ця книга сприймається як така, що написана про сучасність.
Роман починається зі старої історичної світлини, яка оживає під рукою письменниці. Три вродливі жінки, дуже різні, проте об’єднані кіномистецтвом, позують фотографу. Оскільки знімок був не один, то апарат зафіксував їх ніби у русі, у безпосередніх невимушених позах, із природною мімікою. Від цієї точки Аманда Лі Коу веде читача крізь війну, крізь біль та кров одних і відносно сите життя інших. Вигадані історії у романі так схожі на правду, що у певний момент розумієш: перед тобою – власне життя. Воєнна дійсність без прикрас і патетики. Справжнє потворне мертвотне садистське обличчя війни. Долі дітей, солдат, біженців, тварин під обстрілами, зруйнованих бомбардуваннями міст; концтабори, етноцид, нестача їжі – горе, горе і горе, причиною якого стала воля однієї збоченої людини і німа згода мільйонів виконавців.
У романі перетинаються часові площини, адже дві із трьох головних героїнь прожили доволі довге життя. Це дозволяє авторці підняти злободенні для сучасної Європи питання: доля мігрантів, торгівля людьми, байдужість бюрократів – усе це є відповіддю на питання: для чого написана ця книга?
Якщо спробувати в одній фразі умістити ідею майже 400 сторінок тексту, то це буде давній вислів про причинно-наслідковість подій: Метелик тупнув ніжкою – захитався світ. Три вродливі й талановиті жінки: Марлен Дітріх, Лені Ріфеншталь, Анна-Мей Вонг, – які мають вплив у високих кабінетах, роблять свій вибір. Від їхніх простих, здавалося б, буденних і незначних дій, страждають і гинуть люди і тварини, світ не стає кращим. Не стають кращими та щасливішими й вони самі, ставши далекими, абсолютно холодними й байдужими зірками, відбитками минулого на фото- та кіноплівці (втім, щоб зрозуміти назву, потрібно дочитати роман буквально до останньої сторінки).
Цю книгу не можна назвати легкою, а деякі моменти так схожі на події теперішньої війни, ніби читаєш стрічку українських новин. Проте вона чітко демонструє, що кожна дія навіть пересічної людини має наслідки, адже усі ми – частинки великого пазла під назвою ЖИТТЯ.
Підготувала Завадська Вікторія
