Інноваційна, або інтерактивна методика викладання вимагає перегляду багатьох звичних прийомів у навчанні, оскільки цей процес дозволяє брати участь всім студентам, які знаходяться в аудиторії. Під час такої взаємодії накопичується досвід спілкування, формується життєва позиція, відбувається ефективне засвоєння нового матеріалу. Такі моделі навчання стимулюють активність та самостійність у студентів. Основними методами є: творчі завдання, запитання, самостійна робота, яка розвиває мислення.
Слово «інтерактивний» походить від англ. «interact» – знаходитись у взаємодії; готовий до діалогу. Інтерактивні методи – це: навчання побудоване на взаємодії студента із оточенням, яке допомагає набути досвіду; навчання, засноване на людських взаєминах; навчання, яке отримують під час спільної діяльності через діалог і полілог.
Інтерактивне навчання – це форма організації навчального процесу, яка створює зручні умови для навчання і коли кожен студент відчуває себе успішним. Мета інтерактивного навчання полягає у постійній взаємодії усіх студентів. Викладач, як правило, тільки організовує процес навчання та створює умови для студентських починань. Інтерактивне навчання належить до педагогічних технологій, яке базується на результативному управлінні та організації навчального процесу. Головною рисою «інтерактивну» є особлива форма пізнавальної діяльності, де панує атмосфера доброзичливості, підтримки. Використовуються різні творчі форми роботи: дослідницькі проекти, робота з джерелами інформації, робота з документами, рольові ігри.
За результатами досліджень виділяють такі переваги інтерактивного навчання:
1. Інтерактивні методи дозволяють інтенсифікувати процес засвоєння знань, розуміння та творчого мислення під час вирішення практичних завдань. Зникає страх перед неправильною відповіддю ( оскільки за це не отримують негативної оцінки). Між викладачем та студентом встановлюються довірчі відносини.
2. Інтерактивне навчання формує здатність мислити нестандартно, допомагає отримати новий досвід.
3. Інтерактивне навчання спонукає студентів до активності та надає емоційний поштовх до пошукової діяльності.
4. Інтерактивна діяльність розкриває нові можливості студентів та вдосконалює його компетентності через навчальний процес.
До інтерактивних методів навчання належать ролові ігри, дискусії, прес-конференції і т.д. Інтеграції цих методів під час навчання необмежені.
В інтерактивній формі можуть проводитись не тільки практичні та семінарські, але і лекції:
Лекція з поставленою проблемою. Викладач на початку навчального матеріалу просить студентів проаналізувати певну проблему та зробити висновки.
Лекція із запланованими помилками. Після оголошення теми викладач повідомляє, що під час лекції буде зроблено певну кількістьпомилок різного типу. Під кінець лекції студенти повинні назвати помилки.
Лекція-візуалізація. Лекційний матеріал супроводжується малюнками, схемами, опорними конспектами, діаграмами і т. д.
Лекція «прес-конференція». Викладач пропонує студентам письмово протягом2-3 хвилин поставити питання з темилекції. Протягом кількох хвилин викладач систематизує ці питання і починає читати лекцію, відповідачі на поставлені питання
Лекція-діалог. Зміст подається через серію питань, на які студентиповинні відповідати безпосередньо під час лекції.
Наступною інтерактивною формою навчання можна назвати дискусію. Дискусія (від лат. Discussion – розгляд, дослідження) – це публічне обговорення або обмін знаннями, судженнями, ідеями думками з будь-якого суперечливого питання. Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. [1, C. 50].
Інтерактивні технології навчання О. Пометун, Л.Пироженко. поділили на чотири групи: парне навчання (робота студента з викладачем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії. Кооперативна (групова) навчальна діяльність – це форма (модель) організації навчання студентів у малих групах об’єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання викладач керує роботою кожного студента опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для студентів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню особистостями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання [13, C. 22]. До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, „Два-чотири-всі разом‖, „Карусель‖, роботу в малих групах, „Акваріум‖. Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв’ю, визначити ставлення (думку) партнера до даного питання, твердження і т.д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформувати підсумок виучуваної теми тощо. До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього колективу. Це і обговорення проблеми у загальному колі (її застосовують з іншими технологіями), і „Мікрофон‖(надається можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), і незакінчені речення (поєднується з вправою „Мікрофон‖), і „Мозковий штурм‖ (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми), і „Навчаючи-вчуся‖, і „Ажурна пилка‖, і „Case-метод‖, і „Дерево рішень‖. До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація. Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учасникам надають 7 максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Студенти самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Викладач в ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки студентам з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення). Як правило ігрова модель навчання має 4 етапи: – орієнтація (введення слухачів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу); – підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв’язання проблеми); – основна частина – проведення гри; – обговорення [13, C.42]. Технології навчання у дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання, так як дискусія – широке публічне обговорення спірного питання.
Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії: – проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв’язання, зокрема протилежні); – не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні; – у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б можливим за того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби..? Чи були інші можливості, способи, дії?); 8 – усі вислови учнів мають стосуватися обговорюваної теми; – учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме; – усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого учитель ставить питання на зразок: “Які факти свідчать на користь твоєї думки?”, “Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?”; – дискусія може вирішуватись як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками.
Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології є досить цікавими для сучасної школи. До них відносять: „Метод ПРЕС‖, „Обери позицію‖, „Зміни позицію‖, „Безперервна шкала думок‖, „Дискусія‖, „Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу‖, „Дебати‖. Так, наприклад, технологію „Метод ПРЕС‖ можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів: – висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що…); – поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки…); – наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (…наприклад…); – узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів:
Отже, іноваційні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевагою є те, що ті, хто навчається засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння застосування, оцінка), збільшується в групах кількість студентів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Значно підвищується особистісна роль викладача – він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування і проведення заняття за інтерактивними технологіями вимагають, перш за все, компетентності викладача, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу.
