Герасимчук В.А. Семіотика тексту: Рефлексії Ю. Лотмана // Дні науки філософського факультету – 2009: Матер. Міжнар. наук. конф. – К.: Київський університет, 2009. – Ч. 3. – С. 82–84.
Одразу зауважимо, що так звана московсько-тартуська структурно-семіотична школа, яскравим очільником якої був Ю.М. Лотман, багато в чому випередила західноєвропейську структурно-семіотичну школу, оскільки, з одного боку, була глибиннішою (з ментально- культурних причин) закоріненою у свою предтечу – формальну російську школу, з іншого – попри інтенсивне розгортання подібної школи у Західній Європі великою мірою свої ідеї представники школи розгортали паралельно, можна навіть сказати автономно. Тому й досі дослідники тексту вважають надбання цієї школи основним джерелом ідей про текст у семіотичному модусі його існування. Семіотика широко ставить питання про художні і нехудожні тексти, залучаючи до метаопису різні інтертекстові, метатекстові категорії.
