Сучасна теорія про студентство та інтелектуальний студентський соціум охоплює широкий спектр наукових напрямів і розробляється багатьма вченими. Так, Іцхак Готтесман [1] і Генрі Жиру [2] є провідними науковцями у сфері критичної педагогіки та багато пишуть про роль освіти в суспільстві та відповідальність навчальних закладів за формування в студентів активної громадянської позиції. Белл Хукс [3] – критик-культуролог, яка багато писала про взаємозв’язок раси, статі та освіти, а також про роль освіти у відстоюванні соціальної справедливості. П’єр Бурдьє [4] – соціолог і філософ, який вивчав зв’язок між освітою та соціальною нерівністю.
Нині функціонує багато організацій та установ, які досліджують сучасне студентство. Наведемо кілька прикладів. European Association for Research on Learning and Instruction (EARLI) – європейська організація, яка опікується проблемами навчання, та Національний центр досліджень освіти (NCER) – це підрозділ Інституту наук про освіту Міністерства освіти США, він проводить і розвідки в галузі освіти, включаючи дослідження студентства. Австралійська рада з освітніх досліджень (ACER) – незалежна некомерційна дослідницька організація в Австралії, яка проводить дослідження освіти, включно з дослідженнями студентства. Азійсько-тихоокеанська дослідницька асоціація в галузі освіти (APERA) – це організація, яка сприяє освітнім дослідженням в Азійсько-тихоокеанському регіоні та має на меті покращити освіту за допомогою наукових доказів. Латиноамериканська рада соціальних наук (CLACSO) – регіональна організація, яка сприяє розвитку соціальних наук у Латинській Америці та має на меті покращити соціальні й освітні результати в регіоні. В українському науково-освітньому просторі тема формування інтелектуального студентського соціуму набуває актуальності та потребує всебічного дослідження.
Інтелектуальне студентське товариство – це група студентів, які поділяють бажання навчатись та займаються інтелектуальними заняттями поза традиційним освітнім процесом. Метою таких товариств є надання студентам можливостей досліджувати цікаві для них теми, поглиблювати свої знання та брати участь у змістовних дискусіях і дебатах з однолітками, які поділяють подібні інтереси [5].
Роль викладача у формуванні інтелектуального студентського суспільства базується на кількох теоретико-методологічних засадах, зокрема конструктивізмі, соціальному конструктивізмі та студентоцентричному навчанні. Ці підходи підкреслюють важливість створення навчального середовища, де студенти можуть розвивати критичне мислення та брати участь у розв’язанні проблем. Викладач виступає фасилітатором, сприяючи дослідженням, які проводять студенти, та надаючи підтримку й здійснюючи керівництво, якщо це необхідно. Крім того, він також повинен розвивати позитивну культуру в студентському соціумі та сприяти міжособистісним навичкам, таким як спілкування та співпраця для підтримання розвитку успішної інтелектуальної спільноти. Описаний вище підхід ставить студента в центр освітнього процесу і є студентоцентричним навчанням. Мета навчання, орієнтованого на студента, полягає в тому, щоб надати йому можливість брати на себе відповідальність за власне навчання та розвивати критичне мислення, креативність і навички самостійного розв’язання проблем. Це часто передбачає інтерактивну та практичну діяльність, активну співпрацю та обрання навчальних завдань.
Конкретизуючи, варто зазначити, що конструктивізм – це теорія навчання, яка передбачає, що знання формуються через досвід і взаємодію студента з його оточенням [6]. У контексті формування інтелектуального студентського суспільства конструктивізм може слугувати як теоретико-методологічний підхід, підкреслюючи активну роль студентів у конструюванні власного розуміння та значення через співпрацю та практичний досвід навчання. Цей підхід цінує різні точки зору та попередні знання, які студенти привносять у процес навчання, і спрямований на створення середовища, де студенти можуть розвивати критичне мислення, брати участь у дослідженнях та обговореннях. Створюючи орієнтоване на студента навчальне середовище, яке базується на конструктивізмі, можна сприяти розвитку інтелектуального студентського суспільства, де студенти мають навички та знання, необхідні для досягнення успіху у мінливому світі.
Викладач у процесі формування інтелектуального студентського соціуму застосовує різні методи й технології, які можуть стимулювати співпрацю, спілкування та активну участь студентів у навчальному процесі. До таких методів належать: спільне навчання (заохочення до групової роботи та виконання спільних проєктів, що допомагає студентам розвинути соціальні та комунікативні навички, а також поглибити розуміння змісту курсу); геймифікація (включення елементів гри в навчальний процес може підвищити залученість і мотивацію студентів); інтерактивні технології (такі інструменти, як інтерактивні дошки, клікери та сучасні навчальні програми, можуть покращити процес навчання, забезпечуючи більш привабливе середовище); соціальні медіа (використання таких платформ, як дискусійні форуми, онлайн-групи та соціальні медіа, надає студентам змогу спілкуватись та співпрацювати один з одним як в аудиторії, так і поза нею); проєктне навчання (праця над реальними проєктами, які потребують командної роботи та спілкування, допомагає студентам розвинути критичне мислення, навички розв’язання проблем і співпраці).
- Isaac Gottesman. The Critical Turn in Education: From Marxist Critique to Poststructuralist Feminism to Critical Theories of Race. Abingdon: Routledge, 2016. 176 р.
- Henry A. Giroux. Neoliberalism’s War on Higher Education. Chicago:Haymarket Books, 2018. 256 р.
- Bell Hooks. Teaching Critical Thinking: Practical Wisdom. Abingdon: Routledge, 2019. 198 с.
- Pierre Bourdieu. Outline of a Theory of Practice. Cambridge University Press, CUP. 2019. 258 р.
- Заредінова Е. Формування соціокультурних цінностей студентів в освітньому середовищі закладу вищої освіти: теорія та методика. Київ, 2020. 371 с.
- Ridei N. Analysis of professional competencies in the characteristics of the teacher of the future: global challenges of our time. Futurity Education. 2021. No 1(1). P. 22–32. URL: https://doi.org/10.57125/FED.2022.10.11.3/
