Сергій Денисюк
Здобутки сучасного українознавства
У своєму розвиткові українознавство як наука і навчальна дисципліна пройшли тривалий і складний шлях. Як інтегративна наукова система знань українознавство постає на початку ХХ ст. у працях М. Грушевського, С. Єфремова, Ф. Вовка та інших учених. Українознавство завжди було органічною формою націє- та державотворення, перебувало у постійній залежало від історії нашого народу. З кінця 80-х років ХХ ст. українознавство переживає етап відродження.
Було створено кілька наукових українознавчих інститутів (Інститут українознавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка (нині Науково-дослідний інститут українознавства МОіН України), Інститут українознавства ім. Крип’якевича НАНУ (м. Львів) та Інститут українознавства Прикарпатського університету ім. В. Стефаника МОН України). 30 серпня 2000 р. у складі науково-дослідної частини Київського університету імені Тараса Шевченка було створено Центр українознавства. У багатьох вищих закладах України засновано кафедри і центри українознавства. Українознавство кінця ХХ – початку ХХІ ст. ставить метою цілісне і достовірне знання про Україну і світове українство, українське світобачення у часі та просторі.
У 1998 році Постановою Кабінету Міністрів України і відповідними рішеннями Колегії Міністерства освіти і науки України (грудень 1995 р., грудень 1997 р.) до Державного стандарту освіти було введено навчальний предмет «Українознавство». Дослідження низки учених, зокрема: П. Ігнатенка, Я. Калакури, В. Крисаченка, В. Кузя, С. Наливайка, А. Погрібного, В. Сергійчука, Р. Скульського, О. Таланчук, Л. Токаря та інших підтверджують, що українознавство є потужним засобом виховання національної свідомості, патріотизму, формування громадянських рис особистості. «Національній освіті та вихованню, – за словами вчителя українознавства Валентини Зеленської, – штучно протиставляються космополітичні концепції безликого «громадянського виховання», стверджується примат «вселюдських вартостей» над національними». (Зеленська В. Українознавство в небезпеці). Тому надзвичайно актуально постає завдання захистити національні інтереси нашої держави шляхом підвищення ролі українознавства, українознавчих дисциплін у системі середньої та вищої освіти України. Адже саме ці дисципліни розкривають феномен українства, закономірності, досвід і уроки етно- та націєтворення, матеріального й духовного життя.
На кафедрі української мови, літератури та культури Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» накопичено великий позитивний досвід українознавчої роботи: упродовж більше 25 років на належному рівні здійснюється викладання гуманітарних дисциплін для майбутніх фахівців усіх спеціальностей. Ця робота передбачає збагачення студентів знаннями з дисциплін українознавчого циклу. Українознавча складова постійно присутня у навчальній, науково-дослідній, методичній, виховній діяльності співробітників. Науковці кафедри української мови, літератури та культури докладають значних зусиль до збереження та примноження національної пам’яті народу. Українознавча проблематика представлена в тематиці доповідей студентів на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Українська культура: вчора, сьогодні, завжди», яка кожного року проводиться у стінах цього навчального закладу і викликає постійний інтерес молоді.
Отже, завдяки зусиллям професорсько-викладацького складу кафедри забезпечується не лише належна підготовка фахівців з різних спеціальностей, а й виховується у них відповідальність за збереження та популяризацію матеріальної та духовної культури української нації.
