КПІ
ФЛ КПІ
  • Українська

30 років від дня народження української поетеси,волонтерки, морського піхотинця, бойового медика, учасниці російсько-української війни, лавреатки Національної премії України ім. Тараса Шевченка Ярини Ярославівни Чорногуз (18.05.1995)

Ярина Чорногуз – українська активістка та поетка, яка приєдналася до ЗСУ ще у 2019 році, до повномасштабного вторгнення Росії. Вона їздила на Донбас під час так званої «неактивної» фази російсько-української війни, в результаті чого переконалася, що росія не зупиниться, якщо її не зупинимо ми.

Ярина вивчала філологію в Українському національному університеті «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «українська мова та література». Вірші почала писати задовго до війни, але навіть під час служби приходило натхнення – у 2020 році вийшла її дебютна поетична збірка «Як вигинається коло» .

Службу Ярина розпочала у 2019 році бойовим медиком, зараз служить у морській піхоті. Вона хотіла піти в армію одразу після російської агресії у                 2014 році, але тоді ж народила доньку, тому вирішила присвятити час її вихованню. Поступово, як йшла війна, Ярина отримала нову мотивацію – боротися за майбутнє своєї доньки в Україні.

Під час вторгнення Росії в лютому 2022 року Ярина вже була на Донбасі. Протягом  повномасштабної війни брала участь у запеклих боях під Попасною, Маріуполем і Бахмутом.

Ярина Чорногуз за свою поетичну збірку «[dasein: оборона присутності]» відзначена одразу двома престижними нагородами: премією Women In Arts Award. The Resistance 2024 у категорії «Жінки в літературі», а також найвищою українською творчою відзнакою – Національною премією України імені Тараса Шевченка – в номінації «Література».

          «Вибір без вибору. Пітьма і лють. Наша згода загинути. Наш вибір вбивати. Бій і порожнеча. Щоденні втрати. Втрати, які вже не рахують та не відчувають. Кордони землі, що впізнаєш навпомацки. Поезії Ярини Чорногуз – це своєрідні листи з фронту, листи з передової, де ти не знайдеш опису бойових дій чи переліку звільнених територій. Це листи про біль від утрати загиблих побратимів та посестер, листи про буття на війні тут і зараз, про усвідомлення та прийняття власного вибору піти воювати, листи про те, як виглядатиме світ після всього цього болю, що розриває зсередини. Листи про те, як виглядає оборона твоєї присутності в цьому світі», – ідеться в анотації.

На своїй сторінці у Facebook Ярина Чорногуз часто розмірковує про українську історію та культуру.

«Ми платимо не лише за нашу незалежність, а й за своє забуття. Українці часто прощають несправедливість, корупцію та безвідповідальних політиків. Якби всі ці речі привести до ладу, то ми були би дуже потужною нацією. Впевнена – і будемо».

                                                                 За матеріалами інтернет-видань

                                                                 підготувала Світлана БЕРНАЦЬКА