(1825 – 1899)
Український громадський і літературний діяч, журналіст, педагог. Білозерський Василь Михайлович народився у 1825 р. на хуторі Мотронівка. Походив зі знаної на Чернігівщині дворянсько-козацької родини Білозерських. Батько Михайло Йосипович, вихованець Київської духовної академії, був борзнянським повітовим очільником дворянства. Мати – Мотрона Пилипівна, дочка козацького сотника, з роду гетьмана України Павла Полуботка. За спогадами дітей, батьки своїм побутом були близькі до простого народу. У родині часто лунали українські стародавні пісні та народні перекази, батько вмів грати на гусельцях. У подружжя було три дочки й шестеро синів. Всі діти Білозерських стали видатними діячами української культури: Олександра (дружина П. Кулиша) –відома письменниця Ганна Барвинок, Микола – фольклорист і етнограф, автор праці про Шевченка («Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц»), видавець збірника «Южнорусские летописи», редактор «Черниговских губернских ведомостей», Надія стала дружиною фольклориста Матвія Номиса та матір’ю письменниці Наталки Полтавки.
Та найбільш успішний з усіх Білозерських був Василь. У 1843— 1846 рр. навчався у Київському університеті. В роки навчання захоплюється славістикою. Особливе значення для його розвитку мало знайомство з П. Кулішем і Т. Шевченком. Творчістю останнього він щиро захоплювався. Після закінчення університету вчителював у Полтавському кадетському корпусі.
Разом із М. Гулаком та М. Костомаровим став засновником та активним учасником Кирило-Мефодіївського товариства. Брав активну участь у створенні двох програмних документів — «Статуту слов’янського товариства Св. Кирила і Мефодія» та «Книги буття українського народу».
У 1847 р. В. Білозерського заарештовують і карають засланням до Петрозаводська. Повернувшись із заслання, разом з М. Костомаровим, П. Кулішем, Т. Шевченком та М. Гулаком, він організував часопис «Основа». На його сторінках з’являлися твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, С. Руданського, Л. Глібова та інших провідників української духовності. Після закриття часопису, працював у Польщі на різних чиновницьких посадах. Писав спогади про Тараса Шевченка, підтримував зв’язки з галицькими діячами ліберально-буржуазного напрямку, співпрацював у журналах «Мета» і «Правда».
Після виходу у відставку повернувся до рідної Мотронівки. Помер 4 березня 1899 р. похований у Мотронівці.
Подається за матеріалами:
- http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Bilozerskyj_V
- https://library.chnpu.edu.ua/bilozerskij-vasil-mihajlovich/
- http://buk-visnyk.cv.ua/naukova-dumka/1024/
- https://movahistory.org.ua/index.php/Білозерський_Василь
Література:
- Петров В. Шевченко, Куліш, В.Білозерський – їх перші стрічі. “Україна”, 1925, № 1–2
- Бернштейн М.Д. Журнал “Основа” і український літературний процес кінця 50–60-х років XIX ст. К., 1959
- Кирило-Мефодіївське товариство, т. 1. К., 1990
- Левенець Ю.А. Василь Білозерський. “УІЖ”, 1994, № 2/3
- 5. Дудко В.І. Полтавська громада початку 1860-х рр. у листах Дмитра Пальчикова до Василя Білозерського. “Київська старовина”, 1998, № 2.
