Леонід Іванович Смілянський народився у місті Конотоп (Сумська область) 27 лютого 1904 року в родині робітника залізничних майстерень. Освіту здобував спочатку в Конотопському залізничному технікумі, потім на філологічному факультеті Київського інституту народної освіти, а з 1928-1931 роках навчався в аспірантурі при Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка Академії наук УРСР.
Перші літературні твори Леоніда Смілянського з’явилися у другій половині 20-х років на сторінках відомих у ті часи літоб’єднань ВУСППу та «Молодняка». Ранній період його творчості з 1920 років до 1930-х років називають «робітничий цикл» Л. Смілянського. У цей період виходить його перша збірка оповідань «Нові оселі»,«Каламут», «Стара історія», «Злочин бригадира», повісті «Машиністи», «Мехзавод», «Периферія», «Полонений», роман «Зустрічі» присвячені складним подіям громадянської війни в Україні.
Другим великим «масивом» творчості письменника є проза про Велику Вітчизняну війну. За період з 1941 по 1950 роки він присвятив цій тематиці роман, п’ять повістей, ряд оповідань та новел. Леоніду Іваноничу належить першість у створенні художніх творів воєнної тематики. Заслугою Л. І. Смілянського стало те, що вперше у своїх творах порушив проблему національного як одного з важливих засобів гуманізації особистості й суспільства, це висвітлено у «Золотих воротах» та «Думі про Кравчиху», повісті «Софія», у романі «Євшан-зілля». У 1950 році виходить у світ повість «Сашко», яка залишається популярною й досі серед школярів та, на жаль, стала останнім твором письменника про війну.
Третім важливим періодом творчості Л.І. Смілянського стала історико-біографічна проза і драматургія. Письменник звернувся до історико-біографічної теми, з під його пера виходять повість «Михайло Коцюбинський», п’єса про І. Франка «Мужицький посол», твір про Лесю Українку «Червоні троянди». Одним з найкращих творів письменника на історико-біографічну тему є роман у двох книгах «Поетова молодість» про Т. Шевченка.
Леонід Іванович Смілянський залишив вагомий спадок українській літературі, працював як перекладач, літературний критик, драматург та кіносценарист, зіграв значну роль у формуванні культурної самосвідомості українського народу. За сценаріями Л.І. Смілянського були створені кінофільми «Іван Франко» і «Сашко». Твори письменника неодноразово перекладалися різними мовами.
Анотація. Леонід Іванович Смілянський народився у місті Конотоп (Сумська область) 27 лютого 1904 року в родині робітника залізничних майстерень. Освіту здобував спочатку в Конотопському залізничному технікумі, потім на філологічному факультеті Київського інституту народної освіти, а з 1928-1931 роках навчався в аспірантурі при Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка Академії наук УРСР.
Перші літературні твори: збірка оповідань «Нові оселі»,«Каламут», «Стара історія», «Злочин бригадира», повісті «Машиністи», «Мехзавод», «Периферія», «Полонений», роман «Зустрічі» були присвячені складним подіям громадянської війни в Україні.
Заслугою Л. І. Смілянського стало те, що вперше у своїх творах порушив проблему національного як одного з важливих засобів гуманізації особистості й суспільства, це висвітлено у «Золотих воротах» та «Думі про Кравчиху», повісті «Софія», у романі «Євшан-зілля». У 1950 році виходить у світ повість «Сашко», яка залишається популярною й досі серед школярів та, на жаль, стала останнім твором письменника про війну.
Третім важливим періодом творчості Л.І. Смілянського стала історико-біографічна проза і драматургія. Письменник звернувся до історико-біографічної теми, з під його пера виходять повість «Михайло Коцюбинський», п’єса про І. Франка «Мужицький посол», твір про Лесю Українку «Червоні троянди». Одним з найкращих творів письменника на історико-біографічну тему є роман у двох книгах «Поетова молодість» про Т. Шевченка.
Леонід Іванович Смілянський залишив вагомий спадок українській літературі, працював як перекладач, літературний критик, драматург та кіносценарист, зіграв значну роль у формуванні культурної самосвідомості українського народу.
Неоніла Тільняк
