Сьогодні відбувається процес модернізації української освітньої системи, де компетентнісна парадигма освіти посідає ключове місце. Компетентнісний підхід передбачає не засвоєння студентами розрізнених знань і вмінь, а оволодіння ними у комплексі, адже мета розвитку компетенцій – допомогти здобувачеві освіти адаптуватися у соціумі. Така модель вимагає обов’язкового компетентнісного підходу до освітньої діяльності. Закон України «Про освіту» визначає поняття: «компетентність — динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність» [1, с.1-2].
Аналіз сутності поняття «компетентність», характеристику її складових
знаходимо в дослідженнях вітчизняних науковців – О.Локшиної, О.Пометун
Компетентнісний підхід як основа ефективного навчання розглядається значною частиною зарубіжних дослідників, серед яких А.Бермус, Дж. Боуден, М.Лейтер, С.Маслач, Дж.Равен, Е.Тоффлер, Р.Уайт, Р.Хайгерті, Е.Шорт та інші [2, с.14-18].
Компетентнісний підхід передбачає формування: професійних і особистісних якостей; організаторських здібностей; уміння приймати рішення і брати на себе відповідальність; володіння необхідними комунікативними якостями; здатності оцінювати соціальні процеси.
Творче завдання є основою будь-якого інтерактивного методу, зокрема під час вивчення української мови. Воно сприяє формуванню умінь і навичок пошукової роботи, творчого мислення студентів, самостійності у вирішенні питання. Студенти вчаться шукати потрібний матеріал, опрацьовувати його, застосовувати під час творчого пошуку прийоми аналізу й синтезу, знаходити нестандартне й оригінальне рішення, що для майбутніх фахівців є неабиякою цінністю.
Робота у малих групах – це одна із найпопулярніших стратегій, оскільки дає можливість усім студентам (у тому числі пасивним, через сором’язливість) брати участь у роботі, набувати навичок співробітництва, міжособистісного спілкування, зокрема розвивати вміння активно слухати, виробляти загальну думку.
Продуктивною є робота у парах, як однієї з форм роботи у малих групах. Викладач обирає питання дискусійного характеру або гіпотетичну ситуацію. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, педагог дає студентам час для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно. Після цього об’єднує студентів у пари, визначає, хто з пари починатиме висловлюватись, і пропонує їм обговорити свої ідеї одне з одним. Краще заздалегідь визначити час на висловлювання кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допомагає студентам звикнути до чіткої організації роботи у парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді.
Перевагами роботи у малих групах чи у парі, на нашу думку, є краще засвоєння навчального матеріалу, формування навичок міжособистісного спілкування для досягнення спільного результату.
Тестові технології є важливою формою оцінювання сформованості ключових та предметних компетентностей здобувачів освіти. Комп’ютерні тестові програми є важливою частиною навчання. Переваги тестових завдань – технологічність, конкретність, чіткість, великий обсяг матеріалу, економія навчального часу, оперативний контроль, що істотно підвищує рівень навчання. Тест розглядається не як основна, а як допоміжна технологія, що допомагає розвивати логічне мислення студентів та спонукає їх до самостійної роботи. Види завдань, що представлені в тестах, розрізняються за змістом та формою. Наприклад, тестовий застосунок Google форма пропонує декілька видів завдань, а саме таких, які дають можливість використовувати малюнки, таблиці, зображення.
Міжнародна спільнота вважає компетентнісний підхід дієвим інструментом покращення якості освіти [3, с.32-34]. Рада Європи, проводячи міжнародні дослідження, поглиблюючи та розвиваючи поняття компетентності, пропонує перелік ключових компетентностей, якими мають володіти здобувачі освіти: політичні та соціальні компетентності; компетентності, пов’язані з життям у багатокультурному суспільстві; компетентності, що стосуються володіння усним та письмовим спілкуванням, компетентності, пов’язані з розвитком інформаційного суспільства; здатність вчитися протягом життя.
Переваги компетентнісного підходу більшість науковців вбачає у його конкретній спрямованості на підготовку студента до майбутньої професійної діяльності. На думку О. П. Савченко, якість професійної освіти з позицій компетентнісного підходу «визначається здатністю фахівця вирішувати проблеми різної складності на основі наявних знань та досвіду» [4, с. 16-17].
Таким чином, можна зробити висновок, що компетентнісний підхід змінює мету і вектор змісту вищої освіти від передачі знань і вмінь предметного змісту до виховання (формування) майбутнього фахівця зі сформованими життєвими і професійними компетентностями.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1.Закон України, 2014 – Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс] Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/law/2235.
2.Компетентнісний підхід у вищій освіті: світовий досвід. Антонюк Л. Л., Василькова Н. В., Ільницький Д. О. та ін К. : КНЕУ, 2016. 61 с.
3.Онопрієнко О. В. Концептуальні засади компетентнісного підходу в сучасній освіті. Шлях освіти. 2007. К.: № 4. С. 32 – 37.
4.Савченко О. П. Компетентнісний підхід у сучасній вищій школі// ПЕДАГОГІЧНІ ВИДАННЯ / е-журнал «Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку» / Поточні номери журналу та їх автори / Випуск № 3, 2010. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=1736
