Мова – душа кожної національності,
її святощі, її національний скарб…
Поки житиме мова,
житиме і народ як національність,
не стане мови, не стане й національності…
Іван Огієнко (митрополит Іларіон)
Культура мови є однією з основ культури нації. Отож, зважаючи на потребу захисту державної мови від засмічення її в умовах експансії чужих мов, кафедра культури мови, літератури та культури й далі не випускатиме з уваги цієї актуальної теми.
Упродовж тривалого часу поняття «культура мовлення» оминалося дослідниками. Мовознавці не розмежовували базових понять «мова» і «мовлення», «культура мови» і «культура мовлення». Згодом підвищенню рівня мовної і мовленнєвої культури присвятили праці лінгвісти і лінгводидакти (І. Білодід, Н. Бабич, Д. Ганич, М. Жовтобрюх, І. Ковалик, А. Коваль, М. Пентилюк, В. Русанівський, С. Єрмоленко та ін.).
Мова – акумулятор культури та одна із форм її вираження. Будь-яка культура завжди тісно пов’язана із мовою. Сучасна лінгводидактика чітко розрізняє поняття «культура мови» і «культура мовлення», які, на думку О. Біляєва, співвідносяться між собою так само, як мова і мовлення, тобто як загальне і конкретне [1].
Якщо говорити про наукову дисципліну, то завданням є вдосконалення літературної мови як засобу культури, про зіставлення різних жанрів і форм висловлювань, про мовне життя суспільства і тенденції його розвитку, тобто про те, що у поширених дефініціях називають об’єктивно-історичним аспектом, – тоді є підстави вживати термін «культура мови». Культура мови – показник її унормованості, що визначається загальноприйнятими нормами (орфоепічними, лексичними, словотворчими, граматичними, правописними та стилістичними). Учені зазначають, що культура мови – це своєрідна статистика в мові, тоді як своєрідну динаміку представлено в змісті терміна «культура мовлення».
Культура мовлення − це нормативне, усвідомлене й осмислене, але індивідуально реалізоване й стилістично вмотивоване усне й писемне використання того, що закладене в змісті поняття-терміна «культура мови», якою охоплюється вся сукупність норм вимови, структурних форм мови на рівні слова, словосполучення и речення, вся система семантичних значень слів і фразеологізмів. Л. Мацько зазначає, що «культура мовлення залежить від кожного мовця, від того, яку він створює навколо себе вербальну комунікативну ситуацію, мовну ауру, що формує мовний смак чи несмак» [2].
Професор Олександр Пономарів на одному із засідань науково-практичного семінару, зробив критичний огляд видань з культури мови й дав чимало корисних порад. Він зазначив, зокрема, що «…дехто пропонує писати імена в кличному відмінку так: Мишо, Дашо, Машо. На відміну від російської мови, де триступенева система імен (офіційні – Иван, Мария, пестливі – Ваня, Маша, зневажливі – Ванька, Манька), в українській мові – двоступенева (Петро і Петрусь; Михайло і Михасик, Михась). Отож Даша й Миша – це не в традиціях української мови. Від імені Ігор кличний відмінок має бути не Ігоре, а Ігорю (як у всіх іменників м’якої групи – кобзарю, царю тощо). Кажуть також, що головка гриба називається шляпка (мовляв, це з народних уст), а насправді, за ботанічною термінологією, це шапинка (а слова шляпа в українській мові немає). Помилково кажуть також ви праві, замість ви маєте рацію (не про радіостанцію тут ідеться, а про латинське походження слова рація). Культура мови – це культура думки», – наголосив професор О. Пономарів.
А нам, українцям, варто застерегти загрозу, яка безпосередньо заторкує проблему «Культура мови – культура нації». Звичайно, всі мови світу запозичують одна в одної певні терміни – для зручності. А от незалежна Україна за 30-ліття вже встигла прихопити з англійської кілька тисяч слів, що межує просто з витісненням корінної мови…
«Найпоказовіша ознака провінціалізму і безкультур’я – неперебірливе перевдягання в чуже, котре часто пасує так, як корові сідло. Прислухайтеся: лізинг, факторинг, франчайзинг, факс, ксерокс, принтер, картридж, вінчестер. А один чоловік почув по телевізії, як інформував нас «ньюмейкер» президента. Жоден завойовник так тріумфально не полонив наші міста і села чи вулиці. А всім оцим же «мінісупермаркетам», «блокбастерам» і вище названим покручам в українській мові є свої нормальні відповідники. Це вже не смішно», – зазначав Борис Олійник.
Сергій Шевченко, лауреат Премії імені Івана Франка в галузі інформаційної діяльності наголошує на «…доречності і точності вживання юридичних термінів – це важлива вимога як з погляду мовних норм, так і з погляду права». Мовознавець Петро Федотюк слушно зауважує, що, на жаль, і законодавчі акти України подекуди не витримують критики за рівнем грамотності. У статті 103 Конституції України записано: «… президентом може бути обраний громадянин України…». Це можна зрозуміти, що «… президентом може бути або якийсь особливий громадянин, або вже кудись обраний». А граматично правильне формулювання – «…президентом може бути обрано громадянина України…». У статті 26 записано: «Іноземці та особи без громадянства… користуються тими самими правами і свободами, а також несутьтакі самі обов’язки…». Мовознавець зауважує, що «користуватися можна знаряддям, а носити вантажі. Права іноземцям можуть надаватися, а обов’язки на них покладаються».
Радимо уникати таких словосполучень, як на даному етапі, дане питання, у даний час і подібних; ліпше написати на цьому етапі, це питання, нині/тепер. А в Стратегії національної безпеки України читаємо: «Одним із найважливіших завдань у даному контексті…». Слово даний – це дієприкметник, який утворено від слова дати (порівняйте: сказати – сказаний, викрасти – викрадений, дати – даний). Даний контекст насправді означає нісенітницю: контекст, який дали…
Замість поширеного активного дієприкметника існуючий доцільно вживати словосполучення наявний тепер або прикметник теперішній. Цитата знов-таки з документа: «Підвищення конкурентоспроможності національної економіки неможливе за існуючого рівня інноваційної активності підприємств…» (ліпше написати – за теперішнього рівня). Можна й далі наводити приклади: «зменшення рівня смертності населення…» (зниження); «підтримка Збройних Сил України та інших військових формувань у стані високої боєздатності…» (підтримання); «…з упереджувального отримування інформації…» (випереджувального).
Поширеною є стереотипна конструкція в більшості випадків. Це поняття в українській мові позначається словом здебільшого. Багато чого з того, на що радить звертати увагу досвідчена редакторка Марія Волощак, нерідко бачимо, на жаль, у газетних текстах: «З точки зору вимог закону – це канцеляризм, пишіть з погляду права.
Виписка з протоколу – це витяг із протоколу.
Підбір кадрів є добором кадрів.
Не може людина захоплюватися охотою та рибалкою. Вона захоплюється полюванням і риболовлею.
Мати відношення до здійснення злочину – це бути причетним до вчинення (або скоєння) злочину. Поширене слово «здійснювати» має кілька відповідників для нормативного перекладу:
здійснювати опір (тиск) – це чинити опір (тиск);
щоб не здійснювати пошуки розв’язання завдань, шукайте способів розв’язання;
сказати кампанія здійснюється успішно ліпше так: кампанія ведеться успішно;
не потрібно здійснювати записи в журналі, якщо є можливість зробити записи в журналі.
Про відтік капіталу ліпше писати – відплив капіталу. А приток іноземних інвестицій – це приплив іноземних інвестицій.
Відщепенця слід називати відступником.
За відсутністю доказів – за браком (або через брак) доказів.
Можна, звичайно, стояти на захисті держави, але ліпше – в обороні держави.
Підйом прапора – підняття прапора.
Особа не розшукується за злочин, а розшукується за скоєння злочину.
Реакція з боку органів влади потребує спрощення: реакція органів влади.
Мито не оплачують, а сплачують.
Стихла хвиля протестів – хвиля протестів вляглася.
Порядка п’ятдесяти пікетуючи – це приблизно п’ятдесят пікетників.
Мітингуючі, виступаючі – це відповідно мітингувальники, промовці. А перекупщики – перекупники.
Хтось пишеу пам’ять про загиблих, виправте – на пошанування полеглих.
Пасти смертю хоробрих – це полягти як герой.
На перший погляд, можна легко відволікти увагу людини, але словник вимагає відвернути (або як варіант – відхилити) увагу. Та й відтягти увагу – теж не вважається огріхом.
Віддавати собі звіт – це калькований російський фразеологізм «отдавать себе отчет». Українською мовою кажуть усвідомлювати або здавати собі справу (з чого, в чому, про що?). У значенні «розуміти» – бути свідомим (чого?).
«Треба відійти від цієї практики», – може сказати людина, яка мислить російською. «Від цієї практики потрібно відмовитися», – скаже знавець мови.
Якщо ваша діяльність відповідає наказам (чинному законодавству), не забувайте слушну пораду вчених: діяльність узгоджується з наказами (чинним законодавством).
Подяку не виносять, а подяку оголошують. Службовця не підвищують у посаді, а підвищують на посаді. Не ставлять у приклад, а ставлять за приклад. Не треба радіти успіхам. Правильно: радіти (з чого) з успіхів. Служити не для блага країни, а на благо країни. І колигероєві аплодує битком набитий зал, це дуже погано. Переповнений зал (переповнена зала) – нормальний вислів.
Закони, постанови, вироки судових органів вступають у законну силу здебільшого в устах людей, які забувають словосполучення набирати чинності.
А чи варто клеймити запроданців? У разі потреби, в переносному, звісна річ, значенні, їх належить таврувати (рос. «клеймить позором» – таврувати ганьбою).
Дехто намагається переслідувати мету або щось перетворювати в життя. Ставте перед собою мету. Втілюйте в життя.
Приймати ліки так само не годиться. Вживайте ліки. За пару днів хворий, дякуючи лікарям, може одужати? Одужає він завдяки лікарям за кілька днів. «Потерять сознание» -це знепритомніти (зомліти),а втрачати свідомість – не найкращий відповідник (хоч його теж зафіксовано в деяких російсько-українських словниках, виданих в СРСР).
Нарада по безпеці і співробітництву в Європі – це Нарада з безпеки і співробітництва в Європі. Зайвий прийменник по вилучайте зі словосполучень заходи по знищенню (заходи знищення), близькі по духу (споріднені духом), курси по підготовці (курси підготовки), сам по собі (сам собою), сплачувати борг по частинах (сплачувати борг частинами), надіслати по пошті (надіслати поштою). В останньому словосполученні часто замість «надсилати» недоречно вживають слово «направляти» (за аналогією з рос. «направлять по почте»).
Не застерігайте про небезпеку, якщо можна застерегти від небезпеки. Не шкодуйте про те, що сталося, бо шкодувати можна за тим, що сталося».
І спадають на думку слова Максима Рильського: «…і прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували».
Раджу студентам, усім, хто професійно працює зі словом, частіше звертатися до словників, читати поради авторитетних вчених.
У 2022 році зросла частка громадян, які вживають українську мову в повсякденному житті, порівняно з 2021 роком. Якщо у 2021 році цей показник становив 64%, то у 2022-му він зріс до 71%. Водночас рівень вживання російської мови знизився на майже 10%. Така динаміка є наслідком як ефекту символічної відмови, так частково і неможливістю проводити дослідження громадської думки на окупованих та прифронтових територіях Півдня та Сходу [3].
Російське вторгнення в Україну призвело до сплеску популярності української мови у світі. Так, наприклад, за даними онлайн сервісу для вивчення мов Duolingо, що має безкоштовний мобільний застосунок, у лютому 2022 понад 1,3 мільйона людей на знак солідарності почали вивчати українську мову. За місяці російсько-української війни кількість людей, які вивчають українську мову, зросла на 2229% в Ірландії у порівнянні з минулим роком, на 1651% у Німеччині, на 1615% у Польщі, на 1515% у Чехії тощо [4].
З початком повномасштабного російського вторгнення українці почали масово повертатися до своєї традиційної культури. Заговорити українською – означає повернутися до свого роду. Це природно, що в Україні треба спілкуватися українською мовою. Бо ж англійська – характерна для Британії, німецька є державною мовою Німеччини. Перейти на українську нині прирівнюється до переходу до своїх, свого народу.
Провідна ідея сьогодення – майбутні випускники КПІ будуть головними носіями коду нації – української мови, тобто джерелом удосконалення національних традицій і звичаїв. Запорукою цього є найвище національне надбання – мова українства як об’єднувальний стрижень для духовного розквіту кожної особистості.
Говоріть українською, вивчайте, вдосконалюйте її, любіть усім серцем!
Вираз «Слава Україні!» нині розуміють в усьому світі без перекладу та знають, що на нього відповісти. І ми горді бути українцями!
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Біляєв О. Лінгводидактика рідної мови : навч.-метод. посіб. К. : Ґенеза, 2005. 180 с.
2. Мацько Л.І. Стилістика української мови / Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. – К. : Вища школа, 2003. 411с.
3. URL: https://rpr.org.ua/news/natsionalna-kultura-ta-mova-v-ukraini-zminy-v-hromadskiy-dumtsi-pislia-roku-viyny/ (дата звернення: 18.03.2023).
4. URL: https://suspilne.media/387323-hocu-pobaciti-peremogu-ukraini-razom-zi-svoimi-druzami-istorii-inozemciv-aki-vivcili-ukrainsku-movu/ (дата звернення: 18.03.2023).
За матеріалами видань підготувала
Світлана БЕРНАЦЬКА
