Мене звати Денис, мені 17 років. Я з невеличкого містечка під Києвом – Баришівка. Навчаюся в КПІ на інженера. Вірші почав писати рік тому, на любовну тематику через кохання до однієї дівчини.
***
Багато поетів про кохання писали,
До їхньої когорти мені не дістати.
Хоч із Шекспіром мені не зрівняться,
Всерівно для тебе я буду стараться.
Я не стомлюся про тебе писати,
Твоя краса буде завжди мене надихати.
Хоч це i перший віршик до тебе,
Не стомлюся писати чисто від себе.
Не стомлюся писати про прекраснії очі,
Які можуть осяять найтемніші ночі.
Посмішкою твоєю чаруюсь щоразу,
Як бачу її забуваю про все одразу.
Краса твоя – одна й неповторна,
Для мене ти, як діамант – коштовна.
Не зрівняюсь з поетами в прекрасному слові,
Якось так вийшло, закохався я мимоволі.
***
Два різних існує поняття:
Кохання й закоханість.
Перше – не миттєве “заняття”,
Друге – сезонність.
Але обидва привабливі,
Обидва красиві,
Але обидва заманливі,
Обидва ігриві.
Кохання – то вічність,
Прекрасна й красива,
Закоханість – скоротічність,
Швидка і мінлива.
Різниця помітна,
Хоч не відзразу.
Втрата кохання – відчутна,
Втрата симпатії – проходить майже одразу.
Звідки ми знаєм,
Де щасливими станем?
Коли в закоханість граєм,
Кохання впускаєм.
***
Не можу я в собі це утримати,
Хотілось би про свої почуття розказати.
Але боюся я дуже, що скажеш нічого немає
Смуток при думці про це вмить проймає.
Боюся, що почуття про це будуть лиш тільки у мене
І вмить стане серце пусте як поле палене.
Що робити я зовсім не знаю,
Наче й тільки тебе я кохаю,
Але страшно мені про це казати
Боюся як ти можеш на це відреагувати.
За тебе стіною готовий я стати,
Готовий у всьому тобі помагати.
Підносити буду тебе до богині,
Був би я радий, аби було так навіки віднині.
