Сьогодні, 9 березня, ми вшановуємо пам’ять великого Кобзаря.
Тарас Шевченко – це один з найбільших українських поетів і художників, його творчість є частиною культурної спадщини України. Він був не лише поетом, а й людиною, що протягом життя боролася за свободу свого народу.
Багато з його творів, написаних понад 180 років тому, відображають ті самі проблеми, з якими стикається Україна сьогодні. Так, поема “І мертвим, і живим…” розповідає про криваву боротьбу за волю, про війну, про те, як боротися з насильством та диктаторством. “Кавказ” – це оповідь про жорстокість і неволю, які переживали українці, які були відправлені на Кавказ з російської імперії.
Разом з тим у творчості Шевченка багато поезій про природу, читаючи які захоплюєшся рідним краєм ще більше. У поезіях “Тече вода з-під явора”, “Думи мої, думи мої, вихід на тебе знайду” показано як природа може бути символом миру та гармонії, які так необхідні в складні часи.
За останній рік творчість Шевченка стає ще актуальнішою, оскільки вона надихає людей на віру в перемогу. Твори Шевченка “Заповіт”, “І мертвим, і живим…”, “Катерина”, “Гамалія”, “Сон” та інші, можуть допомогти українцям зберегти свою національну свідомість, підтримати духовний патріотизм та настрій боротьби. Крім того, читаючи Кобзар ми кожного разу відкриваємо для себе щось нове, знайомимось зі звичаями наших предків, народними обрядами. Це допомагає згадати своє культурне коріння та ідентичність.
