КПІ
ФЛ КПІ
  • Українська

Алгоритм укладання наукового тексту: наукова стаття як самостійний науковий твір

Невід’ємною складовою наукового дослідження є його апробація.

         Апробація (лат.approbatio  – схвалення) – спосіб корегування, доопрацювання, виправлення компонентного оцінювання.

         Різновидами апробації є наукова стаття і науковий виступ. Висока вимогливість до змісту, форми, мови дає змогу успішно представити ці наукові навчальні жанри широкому загалу читачів і слухачів.

         Наукова стаття – вид наукової публікації, у якому описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обгрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних напрацювань.

        Обсяг наукової статті зазвичай становить від 6 до 24 сторінок, тобто 0,35 – 1 др. арк. За змістом наукові статті класифікують:

  • власне наукові статті ( виклад основних результатів роботи);
  • науково-популярні статті (орієнтують на читацьку аудиторію, серед якої можуть бути непрофесіонали);
  • науково-навчальні та науково-методичні статті (містять практичний виклад закономірностей, досліджуваних об’єктів, методи їх застосування у практичній діяльності));
  • науково-публіцистичні статті (присвячені актуальним для наукової громадськості проблемам).

         За галузевим призначенням виокремлюють статті: мовознавчі, педагогічні, психологічні, історичні та інш. За науковим завданням теоретичні і прикладні.

         Наукові статті виконують д о с л і д н и ц ь к у функцію (подають наукові результати), п р  е з е н т а ц і й н у (представляють дослідника в науковому товаристві), о ц і н н у (оцінюють стан наукових досліджень з певної проблеми) та  к о м у н і к а т и в н у (слугують засобом спілкування дослідників.

          Ознаками мови наукової статті є логічність, ясність, стислість, точність наукової термінології, вірогідність вихідної інформації, критичність у відборі фактів, доказовість змісту тексту, завершеність (цілісність розкриття одного або кількох питань), логічність і обгрунтованість висновків, наявність міркувань і посилань.

          За способом розкриття змісту статті поділяють на оглядові, проблемні  і  методологічні. О г л я д о в і   с т а т т і  містять характеристику стану і перспектив наукових досліджень у тій чи тій предметній галузі. У  п р о б л е м н и х  с т а т т я х  наявний аналіз проблеми, яка не одержала всебічного осмислення. М е т о д о л о г і ч н і   с т а т т і  подають обгрунтування методології розв’язання проблеми.

           Підготовка наукової статті охоплює такі етапи:

1. Формулювання робочої назви статті:

  1. Заголовок має бути лаконічним і однозначним;
  2. Заголовок повинен сконцентрувати увагу читача на предметі дослідження

2. Визначення меж теми та обсягів наукової інформації, представленої в наукові статті.

3. Розроблення орієнтовного плану (змісту) статті: вступу, основної частини, висновків, перспективні дослідження.

4. Окреслення у вступі змісту роботи:

  1. постановка проблеми, з’ясування її актуальності та науково-практичного значення;
  2. аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання певної проблеми і на які опирається автор;
  3. порушення не вирішених раніше питань, яким присвячена стаття;
  4. формулювання мети і завдань статті.

5. Визначення методів дослідження, використаних інформаційних джерел, підготовки основних тез – відповідей  на завдання.

6. Тлумачення використаних у статті термінів.

7. Обгрунтування в основній частині отриманих результатів. Текст має опиратися на принципи «від відомого до невідомого», «від простого до складного».

8. Перевірка узгодженості між заголовком, метою, завданнями і висновками.

9. Міркування над перспективами наступних розвідок у цьому питанні.

10. Проведення самоконтролю виконаної роботи на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях.

          Перевірка тексту статті на відповідність:

  • чинним правописним нормам;
  • вимогам наукового стилю;
  • оформлення цитат і посилань.

11. Оформлення списку використаних джерел за чинними стандартами.

         Серед найпоширеніших мовних огріхів дослідники виокремлюють уживання термінів без урахування їх значення, переважання іншомовних слів, сплутування значень слів, близьких за вимовою і написанням, порушення граматичних правил; схематизм, бездоказовість запропонованих положень тощо.

         Мовні огріхи – відхилення від лексичних і синтаксичних норм слів, словосполучень, самостійних речень.

         Типовими мовними огріхами у наукових статтях є:

некоректне називання автора наукової праці «він» чи «вона»; суржик – опреділили (правильно – визначити), примінити (застосувати), вияснити ясувати), не дивлячись на (незважаючи на), приведений на рисунку (показаний на рисунку), мовленнєва надмірність (багатослів’я) і мовленнєва недостатність (пропущені слова, потрібні для точного вираження думки).

         Серед типових мовних огріхів, виявлених у текстах наукових статей, — калька. Наприклад, слово слідуючий – це калька рос. cледующий, тому потрібно вживати наступний (наступний день). Перед переліком або поясненням, розкриттям змісту чогось замість слова наступний треба вживати такий: Обєктами дослідження були обрані такі…

         Готову наукову статтю через певний час ще раз варто перечитати, поміркувати над структурою і змістовим наповненням. «Свіже» бачення проблеми дасть змогу удосконалити її.

ст. викладач Наталія МИСЛОВИЧ

Facebook
YouTube
Twitter
Instagram
Email

Попередня версія сайту

Інкунабула

Інкунабула
Шпаргалка оратора
Мовні цікавинки