Нині важко знайти хоча б одну галузь діяльності, яка б не зазнала впливу культур інших етнічних спільнот і народів. Тому завданням професійної підготовки спеціалістів будь-якої сфери є формування у студентів системи гуманістичних цінностей, навчання їх міжнародної професійної взаємодії, створення можливостей для конструктивної міжкультурної комунікації з іноземними колегами.
Переважна більшість наукових досліджень про міжкультурну комунікацію йдуть у контексті мовного та перекладацького питання – правильного розуміння перекладу текстів чи живої мови. Та чи доцільний підхід, в якому міжкультурна комунікація переважно розглядає лінгвістичний аспект цієї проблеми? Не менш важливим є й соціальний аспект. Тобто, навіть з неперевершеним знанням мови можна зазнати комунікативної поразки, якщо не були враховані особливості культури одного з учасників комунікації.
Термін «міжкультурна комунікація» з’явився у літературі в 1970 році Дослідники змогли обґрунтувати суттєві відмінності в стандартах, які характерні для представників різних культур.
Міжкультурна комунікація – це духовне збагачення кожного з учасників комунікації, що полягає в обміні інформацією і культурними цінностями між представниками різних культур.
В нашій країні проблеми міжкультурної комунікації знаходяться в фокусі багатьох досліджень. Традиційно вивчається взаємодія представників різних етнічних груп. Актуальність цих вивчень не викликає сумнівів, оскільки розвиток цього наукового напрямку стимулюється практичним інтересом. Особливо цікавим і необхідним є вивчення бар’єрів у комунікації представників різних соціокультурних систем, які можуть викликати культурний і комунікативний шок.
Будь-який колектив не існує без спілкування, а процес спілкування у колективі характеризується як позитивними, так і негативними результатами. Негативним результатом спілкування є конфліктна ситуація, яка призводить до виникнення конфліктів (міжособистісних, групових, міжгрупових).
Науковці досить часто наголошують на тому, що конфлікт має і позитивні наслідки, а тому може бути конструктивним для колективу. Так, М. Логунова визначає наступні позитивні аспекти конфлікту:
– конфлікт виконує «діагностичну» функцію. Він вказує на
існуючі протиріччя, невирішені проблеми, необхідність змін, різне бачення перспектив розвитку колективу тощо. Конфлікт визначає джерело
протиріччь і, тим самим, дозволяє усунути його;
– конструктивний конфлікт стимулює розвиток організації, управлінської структури, відкриває шлях до інновацій.
– конфлікт обєднує однодумців;
– під час конфлікту зростає активність його членів;
– конфлікт виконує інформаційно-пізнавальну роль.
Досить часто причиною виникнення конфлікту в колективі є наявність бар’єрів (психологічних, інформаційних, комунікативних. Існують наступні види комунікативних бар’єрів, які виникають у студентському середовищі під час реалізації міжкультурної взаємодії:
– емоційні бар’єри, викликані різним емоційним або психологічним
станом партнерів;
– фонетичні бар’єри, пов’язані з якістю дикції, темпом, швидкістю та
інтонацією мовлення;
– стилістичні бар’єри, викликані порушенням норм та правил окремого
мовного стилю, застосуванням неприпустимих мовних конструкцій,
порушенням етики спілкування;
– інтелектуальні бар’єри, спричинені логіко-граматичним оформленням
висловлювань та особливостями мисленнякомуніканта й реципієнта;
– мотиваційні бар’єри, пов’язані з різними цілями, настановами та
мотивацією;
Бар’єри, пов’язані з комунікативними особливостями учасників
міжкультурної взаємодії, мають соціальний або психологічний характер. Вони
можуть виникати через особливі соціально-психологічні стосунки, які
склалися між партнерами (антипатія, недовіра тощо.
Важливим аспектом процесу подолання комунікативних бар’єрів є інтерактивна взаємодія всіх учасників коллективу:
– готовність викладачів до цілеспрямованої роботи з подолання
психологічних бар’єрів;
– готовність студентів, до самостійного пошуку виходу зі скрутних ситуацій
і подолання психологічних бар’єрів.
Серед інших способів уникнення негативного впливу комунікативних
бар’єрів на процес міжкультурної взаємодії студентів можна назвати створення
комфортної психологічної атмосфери для кожного студента, який вступає у
процес комунікації. Створення і утримання атмосфери доброзичливості, довіри
та взаємодопомоги заохочує студентів мислити, ефективно працювати,
досягати позитивних результатів, а взаємна повага і підтримка підсилюють
почуття власної гідності, стимулюють розвиток інтелектуальних здібностей
самостійності і самовпевненості.
У процесі спілкування, незалежно від обраного виду: вербального чи
невербального, між його учасниками можуть виникати комунікативні бар’єри
які порушують якість взаємодії та можуть стати причинами індивідуальних та групових конфліктів. Комунікативні бар’єри спричиняють деформацію комунікативного процессу.
Таким чином, культурне розмаїття українського суспільства заохочує кожного індивідуума до конструктивної роботи, для формування позитивного ставлення до людей інших національностей, розвивати знання про культуру, які оточує нас. Міжкультурна комунікація має ряд особливостей, які роблять її складнішою ніж внутрішньо- або міжособистісна комунікація.
