У жовтні 2017 р. у Києві вперше відбудеться міжнародна наукова конференція, присвячена київському періоду творчості художника Казимира Малевича. Приводом для її проведення стали знайдені «сенсаційні» тексти, зокрема, написані самим художником. Мистецтвознавці наголошують, це знакова подія, що свідчить про те, що в Україні з’явилося нове покоління, яке наважилося «повернути» митця Україні і відновити історичну справедливість.
В 1915 році в Москві відкрилась мало ким помічена виставка декоративно-прикладного мистецтва під назвою «Вербівка». Організатор виставки, поміщиця Наталя Давидова – художник – авангардист, влаштувала в Україні у селі Вербівка виробництво вишивок. Місцеві жінки вишивали за ескізами відомих художників – авангардистів. Це було абсолютно унікальне явище. На виставці були представлені вироби вербівських вишивальниць: шарфи, сумки, подушки тощо. Ця виставка була першою появою супрематизму на суспільному горизонті.
Супрематизм – стиль живопису, один з напрямів авангардного мистецтва, виражається в комбінаціях різнокольорових площин найпростіших геометричних фігур (в геометричних формах прямої лінії, квадрату, круга та прямокутника). Цей стиль винайдено Казиміром Малевичем. Вперше він заявив про нього на виставці колеги Івана Пуні. Пуні випадково побачив, як Малевич малює у своїй майстерні «Чорний квадрат» та інші супрематичні композиції, і Малевичу нічого не залишалося, як терміново пред’явити його суспільству: елемент суперництва, першовідкриття надзвичайно важливий у авангарді. Ця виставка називалася «0,10». На виставці Малевич презентував новий стиль під назвою супрематизм. І назва також нова: найвірогідніше, вона походить від латинського слова supremus – найвищий. Тобто стиль, що переважає все інше, найвищий стиль.
Дійсно, на цій виставці Малевич став головним: він повісив свій «Квадрат» в так званому червоному кутку – місці, де зазвичай в дерев’яних будинках висіли ікони, – і назвав картину іконою свого часу. Звичайно, він не мав на увазі жодної образи традиційної релігії: він створював нову, іконою якої і став «Чорний квадрат». Він описував новий стиль так: «…Вважаючи, що кубофутуризм виповнив свої задачі, я переходжу до супрематизму, нового живописного реалізму – до безпредметної творчості».
Так, супрематизм – це не лише стиль мистецтва, а й філософія творчості. За Малевичем, академічний натуралізм, натуралізм імпресіоністів, сезанізм, кубізм тощо – всі вони не є нічим іншим, як діалектичні методи, які не визначають власної цінності твору мистецтва. Предметне зображення – це лише копія існуючого, тому супрематист виражає відчуття як таке і ігнорує звичність предметності. Супрематизм зводить мистецтво до самого себе, тобто мистецтву, що не роздивляється світ, проте відчуває його. Мистецтво більше не цікавить ні релігія, ні держава, ні соціально-побутова сторона життя, воно є мистецтвом чистих відчуттів. Супрематизм – нова безпредметна система відношень еквівалентів, через яку виражаються відчуття.
Досі про «київський період» говорили вкрай мало через брак документів, пояснює дослідниця творчості Малевича Тетяна Філевська. Однак віднайдені минулого року сенсаційні тексти про роботу Малевича у Київському художньому інституті та його неопубліковані статті, які ввійшли до книги «Казимир Малевич. Київський період 1928-1930», довели важливість українського етапу життя художника в його творчості . «Ми говоримо не лише про пізній період – 28-30 роки. Малевича з Києвом пов’язує набагато більше. Перш за все – сам факт народження, потім його дитинство, його родинні зв’язки, його навчання в школі Мурашка і постійний зв’язок з київським художнім середовищем впродовж усього життя», – говорить Т.Філевська.
Авангард зовсім не російський, а переважно він український. Київську конференцію відвідають найвідоміші дослідники творчості Малевича. Зокрема, Жан-Клод Маркаде та Андрій Наков, завдяки яким з’явився термін «український авангард». Саме вони, проаналізувавши творчість Малевича та інших українських художників, «зрозуміли, що авангард зовсім не російський, а переважно він український», говорить Філевська. Також приїдуть учасники з Польщі, Бельгії, Ізраїлю, Нідерландів, Канади, Португалії, Білорусі та Росії.
Безбарвний у Петербурзі і барвистий в Україні . Світові «малевичезнавці» завжди мали претензії до українських колег через те, що конференції, присвячені Малевичу, проводилися скрізь, де «ступала його нога», тільки не в Україні, зазначає дослідник українського авангарду Дмитро Горбачов. Каже, радянська влада завжди тримала Україну на «голодному пайку» і про українське мистецтво тоді годі було й говорити. Для того, щоб прізвище Малевича голосно прозвучало в Україні, мало народитися нове покоління.Чому він став барвистим? Тому що він повернувся в Україну і згадав народне мистецтво, бо до 17 років жив по селах.
Із відкриттям «українського» Малевича, західним мистецтвознавцям вдалося розгадати багато загадок, зауважує дослідник Д.Горбачов: «Джон Болт казав, що «ми вичерпали Малевича, але дуже багато залишилося загадок, ми збираємося тут, на заході і крутимося на холостому ходу». Чому, приміром, Малевич був безбарвний в Петербурзі і раптом став страшенно барвистим? Чому він став барвистим? Тому що він повернувся в Україну і згадав народне мистецтво, бо до 17 років жив по селах. Потім він побачив яскравих Богомазова, Пальмова і до них пристав, до так званих спектралістів. Коли відкрився український аспект, то все стало на свої місця».
Великий вплив на розвиток супрематизму мало походження Малевича. Він народився у Києві у 1879 році і провів тут своє дитинство. Художник навчався у Києвській мистецькій школі у Миколи Пимоненка. Малевич підкреслював, що його художнє бачення світу було сформовано українським селом. Українська селянська хата із настінним розписом, українська вишивка, українські візерунки – це відіграло помітну роль у його кубистичній, а згодом і у супрематичній творчості. Саме звідти Малевич взяв простоту, колорит і геометричну ясність, що наповнює його картини. Зокрема, чорний, червоний і білий кольори, що характерні для робіт сільських майстрів, є провідними й у супрематичних композиціях художника. Малевич писав: «Я наслідував усе життя селян. Село займалося мистецтвом (такого слова я не знав тоді). Точніше кажучи, вироблялися такі речі, які мені були до вподоби. У цих речах і чаїлася вся таїна моїх симпатій до селян».
Головна заслуга супрематизму – видалення метафори із живопису. Художник не зображує те, що знаходиться у площині картини. Кожний витвір мистецтва є самодостатнім і вільним від естетичних норм. Естетичний підхід до створення образів – повторення і варіація форм, засвоєних суспільством. Художній – робота за межами загальноприйнятого канону. Малевич проголошує повну відмову від естетичного. Він деконструює старі методи зображення реальності
За Малевичем, мистецтво розвивається подібно до науки і техніки. Історію живопису слід вважати як еволюцію. А супрематизм, а точніше, білий квадрат на білому фоні в його теорії повинен був стати вінцем живопису, тобто кінцем використання живописних засобів для зображення реальності.
Для Малевича супрематизм означає «першість колірної проблеми». «Супрематизм – це новий живописний реалізм кольору, але не неба, гори, птахів і всякої речі». Колір є переважаючим аспектом цього стилю. Фоном для супрематичних композицій завжди є білий колір.
Малевич працював в цьому стилі декілька років, об’єднавши навколо себе групу художників, яку він надихав працювати в тому самому стилі. Ця група сформувала спільноту під назвою «Супремус». В складі цієї групи були такі художники, як Любов Попова, Іван Клюн, Ольга Розанова, Іван Пуні, Надія Удальцова тощо. Не дивлячись на те, що група «Супремус» проіснувала недовго, вона дала високі зразки образотворчого мистецтва, які надавали і надають програмуючий вплив на світове мистецтво.
Останньою картиною, що була намальована в цьому стилі, була картина Малевича у 1918 році, що називалася «Біле на білому». Це був відхід у безпредметну площину. Малевич зводив до нуля все попереднє мистецтво.
Продовженням супрематизму став неосупрематизм, також створений Малевичем. На відміну від супрематизма тут присутнє сенсове навантаження. Кольори і фігури виражають деяку думку або описують подію. Тут присутні форми супрематизму, проте Малевич повернувся до фігуративного живопису. На супрематичному фоні смуг, квадратів, прямокутників, кольорових площин він розміщував деякі фігури – жіночі, чоловічі. Це був новий крок, знову нове слово у мистецтві. Отже, супрематизм Казимира Малевича українського художника, став революційним кроком у мистецтві, привівши його до витоків – найпростіших форм, основ світобудови.
Список літератури: 1.Вакар И., Михиенко Т. Малевич о себе. Современники о Малевиче. Письма. Документы. Воспоминания. Критика. – М., RA, 2004. – 1262с. 2.Малевич К. Супрематизм. Мир как безпредметность. – М.: Гилея, 2000. – 93с. 3.Шатских А. С. Казимир Малевич и общество Супремус. — М.: Три квадрата, 2009. -464 с. 4.http://viperson.ru/articles/russkiy-neosuprematizm-intuitivnaya-mysl-priobretayuschaya-realnyy-smysl. 5.http://arzamas.academy/courses/18. .6.http://www.radiosvoboda.org/a/27973846.html
