У сучасному свiтi наукова мова вiдiграє важливу роль для розвитку рiзних галузей знань, зокрема наукових та науково-технічних. Мова науки чітко відображає рівень науково-технічного прогресу, вона впливає на розвиток мислення людини, виробляє здатність стандартизувати, узагальнювати явища дійсності і розвивати розумові здібності.
Роботи сучасних вчених мають вiдповiдати жорстким правилам: зрозумiло й точно передавати iнформацiю. Для наукового стилю характернi логiчнiсть та послiдовнiсть викладу думок, стислiсть та однозначнiсть висловлень зi збереженням повноти змiсту. Для досягнення правильностi викладу необхiдно, щоб кожна думка випливала з попередньої, кожне наукове поняття чи висловлення було аргументоване та доведене.
Широкий та інтенсивний розвиток наукової мови призвів до формування в його рамках численних жанрів, таких, як: стаття, монографія, підручник, патентний опис, реферат, анотація, документація, довiдник. Кожному жанрові притаманні свої індивідуально-стильові риси, однак вони не порушують єдності наукового стилю.
Характерною рисою стилю наукових робiт є їх насиченість термінами. Лексику наукової мови складають три основні прошарки: загальновживані слова, загальнонаукові слова і термiни. У будь-якому науковому тексті загальновживана лексика становить основу викладу. В першу чергу відбираються слова з узагальненим і абстрактним значенням.
Основне завдання наукового стилю – гранично ясно і точно донести до читача інформацію. А це найкращим чином досягається без використання емоційних засобів, адже наука апелює, перш за все, до розуму, а не до почуття. Сучаснi наукові проблеми вирішуються, як правило, зусиллями не одинаків, а колективiв учених та інженерів.
Отже, швидкий розвиток суспiльства, стрімкий прогрес науки і техніки викликають потребу у формуванні спеціальної мови, найкращим чином пристосованої до вираження і передачі наукового знання. Кожний різновид наукового стилю має особливий характер, але всі вони виконують основну функцію – пізнавально-інформаційну.
