Герасимчук В.А. Семантична дихотомія концепту світла (сонця) у художній свідомості // Мова і культура: Наук. вид. – К: Вид. дім Дмитра Бураго, 2004. –Т. 4 (1), Вип. 7. – С. 243–247.
Християнська естетика світло проголошувала абсолютною цінністю, сукупністю всього позитивного в його ідеальній суті. «Світло є бог, світло є син», стверджується в Новому заповіті. Світло, за концепцією візантійських середньовічних теософів, є єдністю вищої істини, вищого блага та краси. Тільки долучившись до цієї субстанції, людина досягає стану істинного блаженства . Світлова інформація (фотодосія – буквально світло даяння) постає посередником між трансцендентним та іманентним рівнем буття. У художній психології творчості цей стан душі має визначення осяяння. Мить прозріння, осяяння – християнський мотив- найвища духовна насолода, найкоштовніша винагорода за тривалі «муки творчості».
