Герасимчук В.А. Есеїзм у художньому тексті // Contemporary art – Нові території: Міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2005. – С.25– 27.
Есеїзм у постмодерністському дискурсі постає універсальним явищем, однією з найістотніших ознак сучасного культурного простору, який віддзеркалює його інтегративні процеси, його своєрідний рух до «життє-думки-образного синтезу» (5, с.349). Синтетизм есеїзму своїми гносеологічними коренями, своєю об’єднавчою функцією сягає глибин міфологічної свідомості з її синкретичною культурою. Тривалий диференційований розвиток культури розпорошив її компоненти до «найкрихкішого» стану, розмив естетичні межі її побутування. Есеїзм запропонував шлях до нового «синтетизму» сучасної культури через намагання виявити досі не окреслену хистку цілісність, яка уявляється нам єдиною рятівною соломинкою для культури, що перебуває у стані глибокої кризи.
