Герасимчук В.А. Власні імена в українських фразеологізмах // Дивослово. – К., 2005. – № 4. – С. 43–47.
Розглядаються різноманітні смислові навантаження власних імен в українських фразеологізмах. Міфоніми (цар Горох, цар Опенько, цар Пенько тощо) подаються у фразеологізмах, пов’язаних з першими уявленнями про часопростір, про золоті часи, про початок усього сущого. Історичні фразеологізми, репрезентуючи конкретних історичних осіб, вказують на характерні риси носія того чи іншого власного імені. Окремо описуються соціально-побутового спрямування, в яких власні імена ставали засобом типізації. Вказується на певну якісну класифікацію імен, деяким з них відводилася роль нейтральних, деяким позитивна, а низці імен не пощастило. На них покладалася функція недотеп, пустомель тощо(Гапка, Химка, Хведько тощо).
