Савченко І., ФАКС, ІІІ курс
УКРАЇНА – ПРАБАТЬКІВЩИНА ЛЮДСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ?
Історія України – наша дорогоцінна духовна спадщина. В ній акумульовано багатовіковий історичний досвід українського народу з усіх сфер життєдіяльності від доісторичних часів до сьогодення. Наша історія далеко не однозначна. Споконвіків нас знали в Європі та в цілому світі, як народ, що мав свою родючу землю, талановитих, працьовитих, мужніх людей, власну мову, церкву й високорозвинену культуру, зрештою, свою державність.
Водночас історія нашого народу – це історія народу, котрому самодержавці «всея Руси» зруйнували державність і поступово перетворили на химерне плем`я, не певне ані свого походження, ані своєї самобутності, в якого вкрали споконвічну назву «Русь», навіть власну історію і право на власну мову, навісивши ярлик «молодшого брата». Нарешті, це історія народу, який сьогодні гордо заявляє, що він є і хоче бути (попри намагання «старшого брата»), хоче мати власне місце в цивілізованому світі. Справді, як говорив В.Винниченко, українську історію не можна читати без брому.
Метою цієї доповіді є дослідження деяких аспектів прадавньої історії людства та витоків цивілізації. У цих загальнолюдських процесах Україна посідає чинне місце й ніколи не була осторонь них.
Офіційно прабатьківщиною людства вважають Південно-Східну Африку, де почалися процеси етногенезу (Кенія,Танзанія, Ефіопія). Звідси первісні люди – архантропи почали мігрувати до Азії та Європи. Люди просувалися до Східної Європи та України двома основними маршрутами: з Балкан через Угорщину, Південну Німеччину й Карпати; Лівобережна Україна заселялася через Кавказ. Найдавнішими пам`ятками перебування людей на території України є артефакти, знайдені археологами біля с. Королеве на Закарпатті, що датуються 1 млн. років. На високому березі р. Тиса на глибині 12 м виявлено 15 культурних шарів, у нижчому з яких знайдено скребки, рубила, наконечники з каменю, які виготовили люди типу «пітекантроп» – це найдавніші палеолітичні пам`ятки Європи.
Близько 150 тис. років в басейні р. Десна розселилися неандертальці (відомо понад 200 їх стоянок по всій Україні). В пізньому палеоліті на українських теренах побутували неоантропи – кроманьйонці, досліджено понад 800 стоянок. Наші давні пращури проживали на значних територіях, при тому досить комфортно, бо використовували не лише печери та природні укриття, а й будували постійні житла, найчастіше, чумо подібної конструкції, жертовники, поховальні споруди – дольмени. Ці племена впродовж тисячоліть формували спільний світогляд, мову, звичаї, культуру. Палеолітична людність Причорномор`я і Наддніпрянщини заклала підвалини високого духовного потенціалу нашого етносу і стала джерелом залюднення Європейського континенту.
Нині доведено, що ХІІІ – ХІІ ст. до н. е. в українському (або східноєвропейському) центрі існували такі визначні поселення як Межиріччя та Мізин, під час розкопок яких виявлені неперевершені орнаменти, календарі протонаписи. Тому цілком зрозуміло, що на цій же території в численних печерах і гротах Кам`яної Могили під Мелітополем утворився релігійний осередок, де жерці зберігали прадавні знання. На рубежі VIII – VIIтис. до н. е. вони створили праписемність – найдавнішу в світі систему знаків. Російський дослідник А.Кіфішин розшифрував ці знаки, вони виявилися дуже схожими із шумерськими. Важливо підкреслити, що мелітопольські системи знакового письма на 5 тис. років старіші за шумерські.
Цей факт дає підстави стверджувати, що зародження цивілізації людства відбувалося на території нинішньої України в пониззі Дніпра, а не в Месопотамському Шумері. У ХІІІ – ХІІ тис. до н. е. в українських степах, Північному Причорномор`ї та східному узбережжі Середземного моря відбувався процес зародження світової цивілізації та індоєвропейських народів. Цей процес призвів до становлення найдавнішої у світі держави – Аратти, що звеличується у написах в численних гротах-святилищах Кам`яної Могили. Археологи дослідили 62 печери з написами і малюнками та 160 кам’яних табличок з письменами. Доведено, що піктографічне письмо Кам`яної Могили є протошумерським, а сама гора протягом тисячоліть відігравала роль духовно-релігійного центру.
Одна з плит містить напис «шу-нун», виконаний знаками заввишки в 1 метр, в перекладі він означає «Рука цариці» (або «Закон владичиці»). Кіфішин вважає, що так називалось саме святилище. Відомий мовознавець Н.Марр писав, що українське дієслово «шукати» походить саме від «шу» – «рука». Київський дослідник С.Пауков вважає, що від назви «шу-нун» походять також слова «шана» і «шанувати». Кіфішин зумів розшифрувати календар Кам’яної Могили, якому понад 14 тис. років, з’ясував, що піктограми «зерно», «ячмінь», «плуг», «колесо» вперше з’явилися на Кам’яній Могилі. Дослідник зробив висновок: «Кам’яна Могила – це грандіозний стародавній архів, який дозволяє пролити світло на історію цивілізації Шумеру». Всіма науковцями з’ясовано, що шумери прийшли в Месопотамію, а звідки саме – не існує єдиної думки.
У стародавніх шумерських поемах розповідається про багату країну – дивовижну Аратту, з якою перші правителі Шумеру підтримували діже тісні зв’язки. Для зміцнення міждержавних контактів було створено перше письмо. Чимало вчених вважають, що саме Аратта була прабатьківщиною шумерів, саме там склалися основи цивілізації.
Що це за легендарна країна, де вона знаходилася? Анатолій Кіфішин висловив думку, що Аратта охоплювала землі сучасної України. Він пояснив це просто: на початку роботи над письменами Кам’яної Могили вчений знайшов піктограму «Аратта». Дослідник пов’язав цей напис з Трипільською культурою: цікаво, що серед знаків-символів, які українські археологи знайшли на трипільських посудинах, були й такі відомі стародавнім шумерам, як «зірка Іштар», «рослина», «вода», «будинок». Доказом зв’язку Кам’яної Могили і Трипілля є низка землеробських протошумерським піктограм і зображення биків, що тягнуть плуг. У ті далекі часи в районі Кам’яної Могили землеробства ще не існувало, лише завдяки тісним зв’язкам могли такі символи потрапити на стіни святилища у степах.
Під час розкопок величного трипільського протомістаМайданецьке, археологи виявили унікальні знахідки – глиняні кульки різного діаметру, аналогічні тим, якими користувалися в храмових господарствах Шумеру для обліку продуктів та інших цінностей. Піктограму «дзвіночки» знаходять на всіх трипільських поселеннях, у шумерів вона означала одиницю.
Напис «Аратта» вперше зафіксовано на черепі мамонта на стоянці поблизу с. Межиріччя між Россю та Росавою (XVIII – XVII тис рр. до н. е.). У середині ХХ ст. в Подунав`їзнайдено протошумерські написи VI – IV тис. до н. е., в яких складалася подяка Великій Аратті – аналогічні написи в Шумері з’явилися через 2,5 тис. років.
Ю.Шилов вважає Араттупротоукраїнською державою, країною осілих землеробів і скотарів. Розвинене хліборобство (мотичне та орне) становило основу господарства, завдяки багатим природним ресурсам збирали високі врожаї пшениці, ячменю, проса, бобових, використовували кістяні серпи з крем’яними вкладишами, сушили для зерна. У степових регіонах переважало скотарство, розвивалося общинне ремесло. Держава Аратта славилася тим, що в ній за словами Шилова «правили за допомогою розуму, а не меча».
Ці землі процвітали приблизно до 5550 р. до н. е., коли внаслідок природного катаклізму – Всесвітнього потопу, сталися суттєві зміни рельєфу і клімату. Давньогрецький мислитель Платон до цього часу відносить загибель Атлантиди, дохристиянський календар починається з 5508 р. до н. е. Внаслідок підняття рівня води світового океану, море затопило значні території, освоєнні жителями Аратти. Почалися міграційні процеси, в результаті яких частина населення перейшла на вільні землі Месопотамії, інша – опинилася на території сучасної Індії. Про це переселення згадано у «Велесовій книзі». П’ять арійських племен із долин Дніпра, Дону, Кубані, Волги досягли Індії та назвали свою нову країну Бхарата – «Божественна Аратта»; в Індії й досі існує провінція Аратта. Частина переселенців з часом повернулася в Причорномор’я, привів їх Орій (або Арій), українські літописи називають його синами напівлегендарнихКия, Щека і Хорива.
Сказано достатньо, щоб поставити питання про спільні корені Аратти, шумерської, іранської, грецької, етруської, скіфської, давньослов’янської культур. Наприклад, в орнаментах українських писанок дотепер зберігається багато специфічних композицій, що беруть початок з епохи Аратти і Трипілля. Традиції Аратти продовжували існувати в Наддніпрянщині й через століття після згасання трипільської, а потім й сабатинівської археологічних культур; на Русі традиція Арти – Арсанії проіснувала до монголо-татарської навали. З цим степовим феноменом пов’язані долі багатьох народів: месопотамського Шумеру, більшість традицій якого перейняв Вавилон, оріянські переселенці створили Палестину, в Ірані пам’ять про неї закарбувалася в образі священної Арти – ідеальної країни прадавніх часів, місто-держава Артана існувала в етрусків, сучасне місто в Румунії носить назву Арта.
Ми – спадкоємці великої історії, не маємо права бути жалюгідними, занедбаними, жалібно шкребтися в європейські двері. Час гордо підняти голову й повернути собі славну історію.
