У статті розглядається болгарська ідентичність та джерела її вітальності. Дослідження сфокусоване на тих феноменах, що визначають її рівномірність та стабільність за умов глобалізації, маніфестованих значними зрушеннями різноманітних “границь” – соціальних, політичних, моральних, віртуальних тощо.
Це спроба описати концепти, які є ключовими для процесів, що впливають на формування ідентичності. Особливості мовного розвитку як самоцінний об’єкт вивчення, а також як фактор, що впливає на формування національної самосвідомості, її визначення, або, навіть, її збереження у всій цілісності, аналізуються в різних перспективах. Ідентичність і мовний розвиток обстежуються у двох іпостасях – як острівний, діаспорний феномен, і як феномен метрополії. Такий підхід дозволяє виявити певну кореляцію між соціальними формами мовного функціонування та експлікованими в них граматичними рисами; дозволяє також краще зрозуміти потенціал генеративних та відновлювальних процесів, що відбуваються на глибших мовних рівнях.
Ключові слова: ідентичність, соціолінгвістика, семантика, границі, діаспора, ідіом.
