КПІ
ФЛ КПІ
  • Українська

Шевченківський «Букварь»

Шевченківський «Букварь»

В 1574 році у Львові російський російський та український першодрукар Іван Федоров видає першу в світі кириличну «Азбуку» або «Буквар».

У 1578 році в Острозі першодрукар випускає другу, більшу за обсягом, «Азбуку»: «По греческии альфа вита, а по рускии аз буки,- як він сам повідомляє, – перваго ради научения дътьскаго многогръшнымь Иоанномь Феодоровичемь».

«Азбуки» Івана Федорова надзвичайно рідкісні. Вони відомі в одиничних примірниках. І все-таки знахідки федорівських видань продовжуються. За останні роки віднайдено декілька десятків невідомих раніше примірників видань першодрукаря.

Включені в науковий обіг зовсім недавно, «Азбуки» Івана Федорова / Львів, 1574 і Острог, 1578/, що становлять для нашого народу виняткову культурну та історичну цінність,були виявлені за межами нашої країни і видані факсимільно в Києві в 1964 і 1975 роках. Самих цих видань, або хоча б їх фрагментів, в нашій країні до цього часу не було.

Сьогодні відомі лише два неповних примірника, що зберігаються в книжкових колекціях міста Гота і Копенгаген. Колись знайдені чотири дорогоцінні аркуші «Азбуки» видобуті були з об’ємного конволюта невеликого формату, куди їх колись заклали. Зважаючи на палеографічні особливості, аркуші цього збірника пронумеровано у ХVIII – самому початку XIX століття в Росії, а на аркушах федорівської  «Азбуки», в їх правому верхньому кутку, з’явилися цифри від 376 до 379. Таким чином, їх було включено в зональний рахунок аркушів збірника, починаючи з 376 до 379 аркуша. Про власника збірника можна лише здогадуватись. Найбільш ймовірним видається те, що ним міг бути учень-семінарист, що починав читати грецькою мовою. Для його занять ці чотири аркуші з паралельними текстами грецькою і «слов’янською» мовами були дуже до речі.

Знахідка дає можливість припустити, що «Азбуки» Івана Федорова, розповсюджувались і в Росії, проникаючи туди з України, як і інші видання першодрукаря, наприклад, Острозька біблія, яка, як сказано в давньоруській повісті про її створення, друкувалась « не единем заводом и привезени быша великия Росии в царствуючий град Москву народа ради верующаго… и разсеялася во вся град, и держаться до сих времен ». Після «Енеїди» Котляревського, яка започаткувала українську літературну мову, поширюється просвітницька робота серед українців, створюються недільні школи, які потребують підручників. В середині ХІХ століття для українців створюється ціла низка українських букварів, що мали тісний зв’язок з попередньою тисячолітньою традицією розповсюдження слов’янської абетки.

Нарівні з П. Кулішем, К. Шейковським, М. Гатцуком та іншими, свій «Буквар» чи «Азбуку» складає і Тарас Шевченко.

Знавець українських старожитностей, професійний археограф, який залишив нам навіть описи пам’яток кирилівського письменства, він, наприкінці життя, розпочинає роботу над «Букварем южнорусским», який призначався для навчання українською мовою у недільних школах.

Роботу над «Букварем» Шевченко закінчив восени 1860 року в Петербурзі, і на початку наступного року «Буквар» вийшов друком. Тираж його був 10000 примірників.

До Шевченківського «Букваря» входить абетка, тексти для читання,а також цифрова таблиця і таблиця множення до 100.

Серед текстів, вміщених у «Букварі», більша частина фольклорних: думи, прислів’я, приказки. Серед них є і твори Великого Кобзаря – його переклади Давидових псалмів.

«Букварь южнорусский» швидко поширювався серед українського народу. Читанню і правопису по ньому навчались протягом декількох наступних десятиліть.