Герасимчук В.А., Нечипоренко А.Ф. Поетоніми як засіб художньої характеристики // Дивослово. – 1999. – № 11. – С. 14–19.
У статті розкривається ідейно-смислова роль поетонімів (поетичних імен), які використовуються в художній літературі. На прикладі реалістичних і романтичних українських текстів аналізуються масив імен – незвичних, звичних, з натяком, з підтекстом, макаронізмів, внаслідок чого постають основні портретні, характерні риси персонажів, а відтак і панорамна картина української дійсності.
Окремо розглядається своєрідний художній засіб для поглиблення змісту тексту – і поетоніми з подвійними смислами типологічно зрощених понять, наприклад, у І. Нечуя- Левицького (баба Палажка і баба Параска), у М. Гоголя (Добчинський – Бобчинський, Кіфа Мокійович – Мокій Кіфович, Іван Іванович – Іван Никифорович). Вказується, що образ, виступаючи у двох іпостасях, сам не роздвоюється, роздвоюється його форма, маска, виражена поетонімом.
