Питанням утворенням військової лексики займалися багато лінгвістів. Василенко Д.В. поділяє думку, що військовий вокабуляр складається з ядра – термінологічної лексики, і периферії – нетермінологічної, субстандартної лексики [5, с. 4]. До військової субстандартної лексики відносимо слова неформального спілкування емоційного забарвлення, які набули поширення серед військових: жаргонізми, сленгізми, фразеологізми та неологізми.
Фоміна Н.Д. вважає, що військова лексика може бути загальновживаною та виступати засобом соціально-мовленнєвої характеристики. У складі військової лексики виокремлюють військові терміни та військово-побутову лексику. Військові терміни – це слова або словосполучення, які відповідають поняттям військової справи. Військово-побутова лексика є перехідним явищем між військовою термінологією і загальновживаним словником [6, с. 3].
На думку Мельник П.П., військова лексика тісно переплітається з повсякденною мовою, військові лексичні одиниці все частіше з’являються у вокабулярі мовця [7, с. 138]. О.М. Нікіфорова наголошує на тому, що лексичний склад воєнно-політичних текстів … представлено суспільно-політичною, загальновійськовою, спеціальною військовою лексикою, військовими реаліями та міжгалузевою лексикою [8. c. 173].
Виходячи з вищевказаного, вважаю, що найбільшого поширення зараз набуває саме воєнна лексика, яка охоплює загальновійськову, спеціальну військову та загальновживану та віддзеркалює сучасні реалії української мови, внутрішні та зовнішні чинники, які впливають на її розвиток. На жаль, найбільшого поширення воєнна лексика зазнала за час російсько-української війни 2014–2023 років. Саме тому це поняття потребує подальшого наукового вивчення.
Постановою КМУ «Питання українського правопису» № 437 від 22 травня 2019 року (далі – Правопис) було схвалено український правопис у новій редакції, який був розроблений Національною комісією з питань правопису [8]. Відповідно до п. 6 та 7 § 50 Правопису географічні та адміністративно-територіальні власні назви пишуться з великої букви, у тому ж числі назви держав пишуть із великої букви. У разі, якщо назва країни складається з кількох слів, то всі слова пишуться з великої літери (наприклад, Сполучені Штати Америки, Французька Республіка тощо). Ця норма стосується і країни-агресорки, оскільки жодних винятків для Р(р)осійської Ф(ф)едерації не зазначено.
Проте, варто звернути увагу нa п. 5 § 49 Правопису, який вказує на правило, коли прізвища або імена вживаються зневажливо, то їх варто писати з малої літери (наприклад, азефи, квіслінги, гітлери – загальні назви воєнних злочинців) [9]. Тому лінгвісти, за активної підтримки українського суспільства, все частіше застосовують це правило українського правопису за аналогією [11].
Крім того, в українській мові існує прийом виразності – антономазія. Остання відіграє важливу роль в філології, оскільки покращує виразність та милозвучність мовлення, передає емоційне забарвлення описуваних об’єктів, а також виконує кумулятивну функцію мови, сполучаючи текст з культурою та колективним досвідом українського народу. Антономазія є різновидом синекдохи, яка в свою чергу є різновидом метонімії та формується внаслідок перейменування власної назви на загальну, а загальна – на власну на основі її визначальної риси, ознаки, властивості, завдяки якій цю особу не можна сплутати з іншими [12, с. 40]. Наприклад, з великої літери варто писати: Великий Каменяр – Іван Франко, Безсмертний Кобзар – Тарас Шевченко. Також вживаємо «донька Прометея» – Леся Українка, «батько нації» – Михайло Грушевський, «залізна леді української літератури» – Ліна Костенко. У негативному значенні вживають такі слова: донжуан – «залицяльник», ромео – «закоханий романтик» тощо. Тому за принципом аналогії Р(р)осія могла б писатися з малої літери в значенні країни-терористки.
Окрім того, вплив державної мовної політики дає позитивні плоди. З початку повномасштабного вторгнення Р(р)осійської Ф(ф)едерації на територію України відчувається значне зростання кількості людей, які виявили бажання вивчати українську мову з усього світу. Це є актом не лише підтримки, але й зацікавленості українською мовою та культурою. З початком війни в Україні кількість охочих вивчати українську мову на освітній платформі Duolingo зросла на 577%. Станом на 20 березня 2022 року найбільша зацікавленість зросла у Сполучених Штатах Америки (на 554%) з 24 лютого 2022 року, у Польщі цей відсоток сягає 2677% і продовжує зростати [14].
Важливу роль у розвитку мовного потенціалу української мови, зміцнення її статусу в умовах війни, має розвиток законодавства у цій сфері.
Так, Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» № 2704-VIII від 25 квітня 2019 року (далі – Закон про мову) [15] прийшов на заміну Закону України «Про засади державної мовної політики» [16], який був визнаний неконституційним за Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2018 від 28.02.2018 [17] частково набрав чинності через два місяці з дня його опублікування – 16 липня 2019 року.
Відповідно до статті 1 Закону, починаючи з 16 липня 2019 року, деякі норми Закону набирають чинності поетапно (через 2, 3, 5 років, а норми, які стосуються встановлення української мови мовою ЗНО та вступних випробувань аж через 11 років, тощо).
Чергові два етапи нововведень Закону були запровадженні у 2022 році та стосуються статті 25 Закону щодо друкованих засобів масової інформації загальнодержавної та регіональної сфери розповсюдження [15, ст. 25]. Для друкованих місцевих ЗМІ ця норма вступить в силу з 16 липня 2024 року. Так, друковані ЗМІ можуть публікувати видання іноземною мовою, за умови одночасного видання тиражу державною мовою такого ж обсягу та такого ж змісту.
Дія цієї норми не поширюється на друковані видання, які публікуються мовами корінних народів України (кримськотатарською), офіційними мовами Європейського Союзу (англійською) та наукових видань з особливостями, зазначеними в цьому Законі.
Відомим є факт, що в багатьох мовах світу з’являються нові слова щодня, які описують ті чи інші явища сучасного світу. Деякі слова не залишаються надовго та зникають через деякий проміжок часу, а деякі – пускають коріння та залишаються в мові назавжди, переходячи в щоденну лексику. Нове слово, вираз або ж нове значення старого слова мають назву неологізмів. Виникнення неологізмів безпосередньо пов’язано з позначенням нового предмету чи явища, тому неологізми можуть запозичуватися з іноземних мов або ж авторських творів.
Українська мова багата на неологізми, які під час війни вони набули ще більшого поширення. Неологізми здатні заповнити прогалини мови та передати абсолютну атмосферу часу, оскільки формуються під впливом життя людини.
Сьогодні лексика української мови постійно поповнюється та збагачується новими мовними одиницями, до них відносять неологізми, запозичення яких дає можливість зрозуміти, що українська мова, засоби масової інформації, політична, технічна, літературна сфера постійно ними збагачуються. Науковці вважають, що неологізми, 12 Випуск 25. Том 1 тобто слова, які ще не увійшли до активного вжитку, і слова, які виходять з ужитку, поповнюючи розряд застарілих, становлять пасивний фонд мови [18, с. 108].
Із 2022 року значно вплинули на поширення неологізмів суспільно-політична ситуація, а саме повномасштабне вторгнення Р(р)осійської Ф(ф)едерації на територію нашої держави. Тому активно поширюються саме неологізми війни. Так, наприклад, нещодавно журналісти Інформаційного агентства Міністерства оборони України уклали словник воєнних неологізмів [20].
Серед загальновідомих слів, які набули поширення ще в 2014 році (напр. кіборги – українські військові, неологізм, який з’явився для найменування героїв, які брали участь в захисті Донецького аеропорту) відомі й інші неологізми, утворенні протягом останніх місяців повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України («рашизм» – злочинна шовіністична ідеологія «русского міра», «чорнобаїти» – повторювати декілька разів одну й ту саму помилку, «Доброго вечора ми з України» – нагадування про українців та їхню патріотичну позицію, «дзеркальна тиша» – бойові дії). Деякі слова отримали нове значення («бавовна» – вибух в Російській Федерації, «орк» – російський військовий, «тривога» – сигнал про необхідність прямувати до укриття через загрозу ведення активних бойових дій).
Незважаючи на це, рівень мовної самоідентифікації українців постійно зростає. Повномасштабне вторгнення Р(р)осійської Ф(ф)едерації на територію України, як одна із причин, сприяє лише пришвидшенню цього процесу. Сьогодні 83% українців підтримують статус української мови як єдиної державної, а 76% опитуваних вважають українську своєю рідною мовою. Це на 19% більше, ніж було у 2012 році. Більшість українців вважають, що «мовна проблема» не існує і вона носить більше політичний і частково локальний характер. Про це свідчать дані Шостого загальнонаціонального опитування щодо мовного питання, проведене 19 березня 2022 року соціологічною групою «Рейтинг» [21].
Отже, мова – найважливішим засобом спілкування та комунікації, а тому вона повинна відповідати вимогам сучасності в процесі пізнання та дослідження світу. Лексична система української мови постійно розвивається, модернізується, з’являються нові поняття, які потребують нового значення, незважаючи на війну в Україні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Леся Українка. ТВОРИ. Київ, «Молодь», 1971. URL: http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=lesia&page=lesia16 (дата звернення: 29.11.2022)
2. Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text (дата звернення: 29.11.2022)
3. Lawrie Barnes (2003) Language, war and peace: An overview, Language Matters, 34:1, 3-12, DOI: 10.1080/ 10228190308566188. URL: https://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/10228190308566188?needAccess=true (дата звернення 29.11.2022).
4. Бернацька С.М. Зміна мовленнєвої поведінки в умовах воєнного часу в Україні. Науково-практичний журнал «Закарпатські філологічні студії», рекомендовано до друку та поширення через мережу Internet Вченою радою Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет», протокол № 3 від 21.11.2022 року. Видавничий дім «Гельветика», №25/2022. С.9-14. URL: http://zfs-journal.uzhnu.uz.ua/index.php/25-1-2022 (дата звернення 30.09.2023).
5. Василенко Д. В. Англомовні лексичні інновації військової сфери, утворені шляхом словоскладання. Вісник Запорізького національного університету. Серія: Філологічні науки : Збірник наукових статей. Запоріжжя, 2008. № 1. С. 38–44.
URL: https://web.znu.edu.ua/herald/issues/2008/fil_2008_1_2/2008-26-06/004. pdf (дата звернення: 29.11.2022)
6. Фомина Н. Д. Военная лексика русского языка в контексте художественной речи (на материале советской литературы) : автореф. дисс. … канд. филол. наук : 10.02.01. Москва. 1968. 24 с.
7. П. П. Мельник, М. М. Юрковська. Визначення поняття військової лексики та підходи до її вивчення. С. 137–141. URL: https://jvestnik-sss.donnu.edu.ua/article/view/11258/11148 (дата звернення: 29.11.2022
8. Нікіфорова О. М. Лексико-семантичні та жанрово-стильові особливості воєнно-політичного перекладу: дис.: 10.02.16. Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2020. 260 с.
9. Постанова КМУ «Питання українського правопису» № 437 від 22.05.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/437-2019-%D0%BF#Text (дата звернення: 29.11.2022)
10. Український правопис, схвалений КМУ Постановою № 437 від 22 травня 2019 року. URL: https://mon.gov.ua/ storage/app/media/zagalna%20serednya/ %202019.pdf (дата звернення: 29.11.2022)
11. Зневажлива граматика війни: Власні назви та імена агресора пишемо з малої літери. URL: https://chesno.ck.ua/2022/03/16/znevazhlyva-gramatyka-vijny-vlasni-nazvy-ta-imena-agresora-pyshemo-z-maloyilitery/ (дата звернення: 29.11.2022)
12. Антономазія. За ред. Звонська Л. Л., Корольов Н. В., Лазер-Паньків О. В. та ін. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2017. С. 40. 552 с.
13. Петиція «Щодо написання назви країни-агресора з маленької літери на офіційному сайті КМУ: https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/4900 (дата звернення: 29.11.2022)
14. Luis von AHN (CEO & co-founder of Duolingo): Standing with Ukraine: A message from CEO. URL: https://blog.duolingo.com/duolingo-statement-ukraine/ (дата звернення: 29.11.2022)
15. Про забезпечення функціонування української мови як державної: Закон України № 2704-VIII від 25.04.2019 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text (дата звернення 29.11.2022)
16. Про засади державної мовної політики: Закон України № 5029-VI від 03.07.2012 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5029-17#Text (дата звернення: 29.11.2022)
17. Рішення КСУ у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо невідповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики» № 2-р/2018 від 28.02.2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-18#n55 (дата звернення: 29.11.2022)
18. Пономарів О. Д. Сучасна українська мова : підручник. О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін. ; за ред. О. Д. Пономарева. 4-те видання. Київ: Либідь, 2008. 488 с.
19. Українська мова: Енциклопедія. НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О., Зяблюк М. П. та інші. 2-ге вид., випр. І доп. Київ : Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. 824 с.
20. АрміяInform представляє словник неологізмів української мови від 20.07.2022. URL: https://armyinform. com.ua/2022/07/20/armiyainform-predstavlyaye-slovnyk-neologizmiv-ukrayinskoyi-movy/ (дата звернення: 29.11.2022).
21. Соціологічна група «Рейтинг»: Шосте загальнонаціональне опитування: мовне питання в Україні (19 березня 2022). URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/language_issue_in_ukraine_march_19th_2022. html (дата звернення: 29.11.2022).
Світлана БЕРНАЦЬКА
