Існує низка фундаментальних праць, у яких здійснюється дослідження проблеми духовного відродження українського суспільства. На особливу увагу заслуговують роботи таких вітчизняних дослідників як: В. Андрущенка, С. Возняка, М. Голянича, І Мовчан, М. Поповича, І. Степаненко та ін. Усі вони розглядають проблему деформації цінностей нинішнього українського суспільства та її причини. На їхню думку, основними причинами такої деформації є: економічна криза, яка з кожним роком все більше поглиблюється, незаконна приватизація з подальшим накопиченням капіталу. Наслідком цих процесів є потяг до незаконного збагачення, здобуття неправомірних матеріальних цінностей. А все це разом узяте утворило феномен, який свого часу український мислитель Г. Сковорода назвав «сріблолюбством», – дух наживи, користолюбство, зажерливість, влада речей. Найстрашніше, за переконанням філософа є те, що гонитва за багатством «роз’їдає душу», призводить до духовної спустошеності. Власне в цьому і полягає причина прояву бездуховності, яка охопила частину суспільства.
Подолання цього явища – одне із завдань духовного відродження держави. Основними шляхами і засобами його реалізації, на наш погляд, є: по-перше, переорієнтація світоглядних позицій тих, хто «заразився» «сріблолюбством», розумне поєднання здорових матеріальних потреб із потребами духовними; по-друге, прилучення всіх і кожного до вищих духовних цінностей, зокрема до християнських моральних ідеалів; і, по-третє, утвердження ідеї переваги інтересів і потреб людської особистості над корпоративними інтересами.
Метою освіти і виховання має стати розвиток духовності, її розкриття в людині, виховання індивідуальності як такої, формування морального інтелекту. Вдало цю проблему сформував відомий педагог і письменник С. Соловейчик: «Чим ближче до нижчих сфер, до побуту, тим важче виконувати вимоги життя. Але чим вище ми піднімаємося сходинками духу, тим легше й міцніше засвоює людина закони людей. З високого проростає і буденне, воно присутнє у високому. Але з буденного високе не народжується. Якщо ми не дамо дитині духовної їжі, якщо ми утримуємо її лише в буденному «зроби, сходи, підмети», то їй потрібні будуть чималі зусилля, щоб розвинути свій дух, а цей дух розвивається і мужніє на шляхах освоєння духовних цінностей» [1, с. 22-24].
Іншого, але досить важливого аспекту духовного прогресу українського суспільства торкнувся Р. Кассіан (Канада) у статті «Думки про нашу духовність». Він вважає, що для його розвитку слід «по-перше, не відкидати того, чим ми є, але трактувати цю дійсність як вихідну точку. По-друге, не відкидати впливів культур народів, із якими ми були історично в контакті – польського, німецького та інших, бо це вело б до нашого духовного зубожіння… Третє, це розуміння того, що творення духовних надбань великих народів мало місце тоді, коли увага була зосереджена на загальнолюдських проблемах й коли вони знаходили своєрідну відповідь у зустрічі зі світом. По-четверте, ми мусимо оглянутися, задуматися над питаннями, які висунув західний світ у курсі своєї історії, щоб у такий спосіб засвоїти його досвід. Ми повинні повернутися до освіти гуманітарного типу..» [1, с. 23-24]. Розвиток духовності, за Р. Кассіаном, – це насамперед орієнтація на загальнолюдські цінності, прилучення до духовного багатства людства.
Українська дослідниця В. Ларіонова зауважує, що нині надзвичайно актуалізується проблема так званого «екзистенційного вакууму». У ньому опиняється людина, яка заплуталася у вирі подій і розчарувалася у владі. Такий стан невпевненості, пригнічення, морального спустошення і приниження особливо поширений у наші дні. Відчуття свободи, права свідомого вибору цінностей, швидко занепадає, і не тільки молоді, але й досвідчені люди часто не знають, як і для чого жити, чого бажати [3, с. 43].
Автор концепції «екзистенційного вакууму» австрійський філософ В. Франкл стверджує, що, на жаль, сьогодні для значної частини людей сенсом життя стало недосягнення моральних духовних благ, а, насамперед, задоволення матеріальних інтересів, яке, як правило, досягається не завжди чесно та порядно. Відомо, що у сучасному українському суспільстві мають місце непоодинокі факти нехтування нормами Конституції, правами і свободами громадян та їх гарантіями. Прикладом можуть послужити рейдерство, нечесна конкуренція, «замовні» кримінальні провадження та судові процеси тощо.
«Екзистенційний вакуум», пов’язаний із втратою життєвих цінностей, із невизначеністю сенсу життя, має негативний вплив на якість соціалізації особистості [3, с. 43].
Оновлення і підвищення духовного потенціалу українського народу, поступальний розвиток культури, освіти і науки вирішальною мірою залежить від того, як суспільство (а, відтак, держава, громадськість) ставляться до молоді, сприяють її вступу в національно-культурне життя. Молодь – це нова ланка, що реалізується у творчій праці, діяльності, через яку виявляється критерій духовності, і яка є гарантією національного, культурного, духовного відродження. Тому культурно-духовне життя майбутнього українського суспільства багато в чому залежить від того, якою є молодь, що вона вміє і може робити для власної самореалізації, а відтак і реалізації суспільних інтересів. При цьому, провідну роль у її творчому розвитку повинні займати, в першу чергу, органи державної виконавчої та законодавчої влади через реалізацію своєї політичної діяльності із метою становлення культурно-освіченої, духовно-моральної молодої особистості для подальшого національно-культурного відродження держави.
Висновки. Система цінностей народу показує ступінь не лише його духовного багатства, а й ступінь цивілізованості. Водночас через ціннісні пріоритети нація виявляє себе, свій характер, національний дух. Від пріоритетів, які панують в освіті, її якості залежить духовний, моральний, культурний, інтелектуальний рівень кожного народу і світу в цілому. Саме тому навчальний заклад покликаний формувати духовність особистості на засадах загальнолюдських, національних та родинних цінностях.
Спосіб життя студентської молоді сприяє перетворенню духовних цінностей суспільства у внутрішні, притаманні молодому поколінню чесноти, риси характеру. Згідно з дослідженнями, основними пріоритетами сучасної молоді – це добробут, кар’єра, фінансова незалежність від старших, сім’я, свобода, безпека.
Молоді доводиться самій вирішувати, що цінніше – збагачення себе духовним чи набуття високої кваліфікації, що забезпечує можливість адаптуватися до нових умов; заперечення колишніх моральних норм чи гнучкість, пристосування до нової дійсності.
Від того, наскільки молоде покоління – національно свідоме, патріотичне, готове взяти на себе відповідальність за розвиток і збереження духовності та культурних здобутків української держави, активно і конструктивно приєднатися до суспільних процесів, настільки інтенсивно воно бере участь у процесі соціально-економічних і політичних перетворень, значною мірою залежить подальший розвиток держави, її оборонний і безпековий потенціал.
Список використаних джерел.
- Возняк С. Ціннісні пріоритети українського народу: ґенеза і сутність. Етико-аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства. Івано-Франківськ: Видавець І.Я.Третяк, 2009. С.20-34.
- Гончарук Т.В., Шумка М.Л. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення та потенціал. Матеріали міжнародних філософсько-економічних читань. Львів, 2011. С. 215-222.
- Ларіонова В., Москаленко Ю. Ціннісні підстави індивідуал сучасного буття. Етико-аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства. Івано-Франківськ: Видавець І.Я.Третяк, 2009. С.35-44.
- Мельничук Т.Ф. Духовні цінності українського народу як чинник формування творчої особистості: практичний досвід / Т.Ф. Мельничук // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2015. Вип. 5. С. 54-66.
- Рижкова С.А., Кузнєцова І.В., Шевченко І.О. Творення, трансляція, інтерпретація та споживання культури : монографія. К.: НАКККіМ, 2010. – 476 с.
- Шумка М.Л. Символіка та мова як репрезентанти національної ідентичності та чинники націєтворення. [Текст]. Світоглядні та соціокультурні засади формування модерної української нації: монографія / Т. В. Гончарук, Н. В. Гнасевич, М. І., Гурик [та ін.] ; кер. авт. кол. О. М. Рудакевич. Тернопіль : ТН ЕУ, 2015. С. 114-137.
Доцент Світлана БЕРНАЦЬКА
