Молодь, що народилася після 2000 року, сьогодні заведено називати «покоління Z». Це сучасні студентів перших-других курсів, для продуктивної роботи з якими викладачі мають розуміти й враховувати їх світоглядно-психологічні особливості. Ця молодь значно відрізняється від своїх попередників – так званих міленіалів, що народилися наприкінці 1990-х років, відповідно досягли молодого віку на зламі століть.
Психологи та соціологи виділяють різні характеристики постміленіалів, але ми зосередимося лише на тих особливостях, які є актуальними щодо організації навчального процесу з такими студентами:
- Прагнення до одержання максимально лаконічної інформації, що має містити чіткий висновок.
- Тенденція до економії ресурсів усіх типів: від мінімалізму в одязі та побуті до стислості інформації та витрати виробничих зусиль.
- Невміння самостійно аналізувати інформацію, натомість вміння напрочуд швидко знаходити потрібні відомості, у тому числі – готові аналітичні узагальнення.
- Універсальність при виконанні завдань – вміння швидко «перемикатися» з одної задачі на іншу або виконувати водночас багато задач – «синдром Юлія Цезаря».
- Психологічна інфантильність на фоні дуже високого інтелектуального розвитку.
- Зосередженість на власній персоні, власних діях – звідси невміння і небажання працювати у команді, тенденція сподіватися лише на себе, погане розуміння психології інших людей.
- Сильна залежність від гаджетів, що сприяє високому рівню візуалізації.
- Відкидання будь-якого негативізму (погані новини, несприятливі прогнози тощо), що робить їх психологічно менш стійкими до реальних життєвих проблем.
Усі ці та інші психологічні особливості представників покоління постміленіалів вимагають запровадження нових підходів, специфічних методів та форм викладання. Розглянемо деякі з них.
- Переконати у практичній необхідності матеріалу.
Як би це дивно не звучало, але ключовим етапом заняття із постміленіалами є переконати їх у актуальності та можливості практичного застосування навчального матеріалу, який подається. Це потрібно зробити на початку, оскільки саме цікавість до матеріалу навіть високої складності є запорукою його успішного опрацювання та засвоєння студентами.
Цікавість до матеріалу зникне, якщо студент:
- не побачить можливості практичного застосування наданих відомостей (у тому числі, якщо матеріал є застарілим);
- відчує, що матеріал є заскладним або пояснення лектора незрозумілі (у такому випадку сучасні студенти вважають за краще самостійно розібратися пізніше, а на занятті зайнятися іншими речами).
- Максимально оптимізувати інформацію, що подається.
Подавати інформацію треба максимально стисло, зрозуміло, без зайвих подробиць та відступів від теми, оскільки увага нового покоління концентрується недовго. Якщо ж лектор застосовує такі ораторські прийоми, як сторітеллінг, жарти, різні засоби активізації уваги, то варто давати чітке посилання до основного матеріалу, пояснювати, як, наприклад життєва історія, співвідноситься із головною темою. Це потрібно робити безпосередньо, оскільки дана аудиторія часто не може самостійно провести паралелі чи простежити зв’язок. Окрім того, сильно відрізняючись від попередніх поколінь, сучасні студенти мають інший культурний код, тому деякі, з нашого погляду очевидні речі, вони можуть просто не розуміти.
- Користуватися візуальними «якорями».
Для активізації уваги, а також кращого запам’ятовування матеріалу варто віддавати перевагу так званим візуальним «якорям»: відеоряду, предметам, схемам, графікам, малюнкам, постерам і т. п., оскільки, як було вже сказано, ми маємо справу із молоддю з високим рівнем візуалізації [2].
- Звести до мінімуму текстовий контент.
Постміленіали не люблять текстової інформації, загалом самі не вміють складати тексти, тому деякі форми перевірки, як, наприклад, написання конспектів, для них є абсолютно неприйнятним. Теоретичний матеріал для цих студентів краще подавати за принципом «одна думка – один слайд» – тобто максимально скорочувати текстовий компонент. При цьому лекція на 48 текстових слайдів заздалегідь приречена на провал, тому що, як вже було зазначено, усе, що можна подати у формі зображень – потрібно подавати у формі зображень, залишаючи для тексту лише тези, висновки або те, що не можна показати картинкою.
- Дати можливість самостійно опрацювати матеріал, проводячи лекцій у формі консультації.
Наступним важливим моментом є власне форма проведення заняття. Лекційні заняття як процес «трансляція – слухання» вже давно відійшли у минуле. Сучасні лекції у більшості світових вишів проводяться у форматі консультацій, коли студенти, попередньо опрацювавши матеріал, спілкуються із лектором, задаючи питання, уточнюючи деякі моменти, поглиблюючи самостійно набуті знання. Такий процес є набагато ефективнішим, адже ефективно слухати людина може 15 – 20 хвилин, таким чином, решта лекційного аудиторного часу витрачається непродуктивно. Окрім того, знання, набуті самотужки і у власному темпі, завжди є більш вартісними з точки зору учня.
- Змінювати різні форми практичної діяльності, віддаючи перевагу індивідуальній роботі.
Практичні заняття з постміленіалами повинні охоплювати різні види діяльності, бути змістовно наповненими [1]. При цьому варто віддавати перевагу індивідуальним, а не командним формам роботи, оскільки, як вже було сказано, постміленіали – індивідуалісти. При цьому, з нашого погляду, варто гасити іскри нездорової конкуренції, яка руйнує і без того слабкі зв’язки у студентських групах.
- Важливо поступово ускладнювати завдання, стежачи за досягненням позитивного результату виконання.
Оскільки постміленіали орієнтовані на швидкий ПОЗИТИВНИЙ результат [3, с. 73], треба приділяти значну увагу добору задач відповідного рівня і процесу поступового ускладнення завдання. Навіть, якщо студент не виконав завдання правильно, але намагався це зробити, його варто похвалити за спробу, дати задачу менш складну, яку він зможе виконати. Викладачам слід пам’ятати, що для студентів покоління Z важливіше одержати нижчу, але зароблену власною працею оцінку, аніж вищий незаслужений бал. Постміленіали загалом дуже самолюбні й незаслужені бали сприймають як приниження.
Загалом методів та форм навчання молоді знначно більше. Ми обмежилися лише короткими рекомендаціями, так би мовити, «першої необхідності».
Література
- Жукова В. Шпаргалка для батьків: як навчати покоління Z. – Електронний ресурс: https://life.pravda.com.ua/columns/2018/06/18/231598/. – Дата входження: 10.09.2019.
- Коростіль Л. А. Покоління Z: пошук способів педагогічної взаємодії. – Електронний ресурс: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=5229. – Дата входження: 12.10.2019.
- Стіллман Д., Стіллман Й. Покоління Z на роботі / Девід Стіллман, Йона Стіллман / пер. з англ. І. Гоял. – Х. : Вид-во «Ранок»: «Фабула», 2019. – 304 с.
Вікторія ЗАВАДСЬКА,
канд. філол. наук, доц. КУМЛК ФЛ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
