Методи активізації уваги слухачів залежать від того, перед ким ми виступаємо. Натовп, публіка, аудиторія – різні організованість, інтереси, наміри. Вік, освіченість, соціальна чи фахова зорієнтованість – так само впливатимуть на вибір промовцем аргументів, прикладів, прийомів, аби слухачі ефективно сприймали виступ. Так, аудиторія може бути різна, але ж завдання у промовця завжди будуть ті ж самі: зацікавити аудиторію, створити атмосферу розмірковування, викликати емоції, почуття, заохотити до обговорення, спонукати до дії.
Одним із дієвих методів активізації уваги аудиторії під час виступів є використання запитань. Це вдалий, перевірений, цікавий та водночас простий спосіб співпраці з аудиторією. Звісно, слід ретельно добирати види запитань, враховуючи тематику та час виступу, особливості аудиторії, готовність до будь-якої відповіді слухачів, до їх несподіваної реакції. І при цьому пам’ятати, що запитання мають бути доречними, а не просто заповнювати паузу.
Видів запитань є багато. Ми послуговуємося ними з різною метою, окрім активізації уваги слухачів. Аби отримати потрібну інформацію, уточнити деталі варто скористатися інформаційними та закритими запитаннями: Скільки країн входять до Євросоюзу? У якому році було укладено Берестейську мирну угоду? Коли Ви народилися? Ви були в Аргентині? Вони особливо зручні, коли час виступу чітко регламентований або промовець не хоче надовго віддавати слово слухачам.
На початку виступу чи дискусії можна використати відкриті запитання. Погодьтеся, складно відповісти одним словом на такі запитання: Чому черепахи не літають? Навіщо люди створили зоопарки? Яка ваша думка стосовно сортування сміття? Такожна початку, щоб сформулювати мету виступу та визначити завдання, можна звернутися до аудиторії з проблемними запитаннями.
Залучити до розмови, але певною мірою обмежити слухача у виборі, допоможуть альтернативні запитання. Їх ставлять у формі відкритого запитання, але при цьому пропонують варіанти відповіді: На Вашу думку, сортування сміття справді врятує світ від екологічної катастрофи чи це марна справа?
З давніх часів промовці активно використовують риторичні запитання. Куди йдемо? Що чекає людство у 2200 році? Чи вдасться нам побудувати демократичну державу? – чи хтось знає відповідь на ці запитання? Такі, нерідко ще й пафосні, запитання можна назвати «запитання для себе», адже промовець насправді не очікує відповіді. Йому потрібно актуалізувати щось для слухачів, наголосити на чомусь.
Звісно, є й інші види запитань до аудиторії: однополюсні (віддзеркалюють запитання співрозмовника), уточнювальні, провокаційні (спонукають до бажаних дій), підтверджувальні, навідні (спрямовують хід думок у потрібному напрямі).
На завершення виступу можна скористатися прикінцевими запитаннями, щоб знову наголосити на проблемі чи темі промови, почути, чи переконали ви аудиторію у слушності своїх висновків, пропозицій, думок.
Добираючи, формулюючи запитання для майбутнього публічного виступу, слід пам’ятати про деякі правила:
- запитання мають бути логічними та зрозумілими, бажано стислим,
- розраховуйте кількість запитань з огляду на тему та час виступу,
- обмірковуйте можливі відповіді та реакції слухачів на Ваші запитання,
- слідкуйте, щоб запитання та відповіді не перетворювалися на діалог з однією особою,
- не забувайте, що відповідь може обернутися на запитання до Вас. Маєте бути готові й до таких ситуацій.
Для людини важлива увага! Звертаючись до аудиторії із запитаннями, промовець не просто активізує увагу слухачів, він показує свою зацікавленість їх думками, позиціями, переконаннями. А це важливо для ефективного спілкування, особливо, якщо у вас попереду ще не один виступ перед цією аудиторією.
викладач Олена НОВАК
