Ми живемо, попри усе! Попри несправедливу і криваву бійню, яку влаштувала Росія на нашій території, попри звуки сирен, обстріли, страшні новини і деколи песимістичні настрої. Ми живемо і робимо те, що маємо робити, робимо заради самого життя, як і герої роману Джоан Гарріс «П’ять четвертинок апельсина».
Роман, як можна здогадатися з назви, має загадку-підтекст. Це твір про життя під час Другої світової війни, про дитяче сприйняття тих, хто апріорі є ворогом, про те, як вижити у складний час, коли апельсини і шоколад коштують майже стільки, скільки коштували б вишукані страви за мирного життя. Читач потрапляє до французької провінції, окупованої німцями, на ферму, де мешкає удова із трьома дітьми, батько яких загинув у війні. Попри нібито просту і трагічну фабулу роман захоплює цілком казковою структурою і грою із часом: оповідь ведеться від імені Фрамбуаз – наймолодшої дитини у сім’ї, до якої, як водиться, ставляться зверхньо й поблажливо, і яка, за усіма міфологічними канонами, проходить шлях «обраного» від забороненої (а згодом – доленосної) поїздки до міста у дитинстві до відновлення чесного імені своєї сім’ї вже у літньому віці, через багато років по завершенню війни. У романі є все: травестія, часові метаморфози, «сон» головної героїні, псевдогерой, безліч таємниць та інтриг – і усе це вміщується у п’ятій четвертині, на яку ніхто ніколи не очікує! Щиро раджу цей незвичайний, вишуканий, захопливий і серйозний твір усім, хто у ці важкі часи не полишає звички читати книжки!
Докладніше про міфологічний підтекст роману можна дізнатися за посиланням:
http://www.aphn-journal.in.ua/archive/39_2021/part_1/36.pdf
Вікторія ЗАВАДСЬКА
