Цією публікацією розпочинаємо рубрику про книжки, які читаємо ми, звичайні філологи, і якими хочемо поділитися із вами. Першим пропонуємо роман Мюріель Барбері «Елегантність їжачка». Вибір невипадковий, адже книга не належить до так званої «серйозної» літератури. Насправді, прочитавши її, думаєш, що ніколи більше не згадаєш. Проте історія залишає сентиментальний слід, час від часу спливає у пам’яті й зачіпає своєю простотою і надзвичайно актуальною останні кілька століть темою людської самотності й невміння (або небажання) спілкуватися.
Це затишний, до осінньої кави, роман про життя різних людей, їх почуття, думки, спостереження, секрети. Роман про те, як сприймає світ самотня дівчинка-підліток із багатої сім’ї, де кожний займається собою, літня жінка, що, працюючи консьєржкою, чудово розбирається у літературі, філософії, мистецтві, та багатий мешканець престижного будинку. Усі вони різні й подібні водночас: вишукані інтелектуали із тонким смаком, надзвичайно самотні й переконані у цій приреченості до самоти; уважні до людей, але захищені шкаралупою відлюдкуватості; впевнені у своїй винятковості, але абсолютно невпевнені у праві бути собою. Усі вони – живі й прекрасні завдяки дрібницям, які майстерно описала романістка, залучивши зорові, запахові, слухові ефекти. Із кожним хочеться зустрітися й посидіти у теплій кав’ярні. Водночас кожний із них – сноб, що не пропустить до свого світу першого-ліпшого. Герої Барбері можуть викликати у читачів абсолютно різні емоції: співчуття, нерозуміння, захоплення, подив, відчуття подібності – і це є кращим свідченням того, що час, проведений із ними у дорозі або у зручному кріслі не пройде марно. Це книга про речі, які не є тим, чим здаються з першого погляду. Насолоджуйтеся!
Вікторія ЗАВАДСЬКА
