Герасимчук Валентина. Тричі явлене кохання: як злет душі, як смерть, як воскресіння…(Леся Українка «Лісова пісня») // Творчість Лесі Українки в контексті світової культури: Зб. наук. праць. – К., 2015.
У статті здійснюється спроба розгорнути інтерпретаційний дискурс метафізики кохання, його глибинних проявів у житті самої Лесі Українки та її творчості, зокрема у драмі «Лісова пісня». Лесі Українці судилося пізнати і пережити всі етапи сходження до одного із найбажаніших екзистенційних станів у житті людини – кохання, що стало не тільки її досвідним душевним знанням, але і бездонним джерелом духовного гартування, що повною мірою відобразилося і в її творчості.
Гносеологічні (сенсотворчі) можливості раціонального та ірраціонального підходів до буття увиразнюються в тексті поеми нерозв’язною основною суперечністю романтичного світогляду, яка неминуче виникає між духовною, природною людиною і людиною соціальною, прагматичною, утилітарною.
Образом Мавки поетеса стверджує ідею невмирущості життя, сущого, одухотвореної природи і природи вічного духу самої людини, яка пройшла випробування коханням.
