Герасимчук В.А. Духовное пространство средневекового города в западноевропейской и восточнославянской традиции // Rossica Olomucensia XLII. – 1.Cast– Olomouc, 2004. – S. 241–247.
У статті поняття «духовний простір» враховує не лише естетичні досягнення середньовічної культури, а й систему ментальних, соціально-психологічних установок мислення і поведінки західного і східного суспільств. Вказується на світоглядні відмінності західного і східного християнства. У західному богослов’ ї домінує інтелектуально- розсудкове начало, що відкарбовувалося в повсякденному житті людини, в її ставленні до праці, до матеріальних цінностей. Східна церква йшла іншим шляхом: через внутрішні діяння, яке складно виразити раціональними категоріями, – це одкровення, покаяння, сповідь, молитва, тобто шлях до спасіння людини проходив через духовне устремління. Духовність сприймалася не в неоплатонівському тлумаченні як висоти світового духу, а на рівні душі, шлях до Бога лежав не в розсудковому, раціональному світорозумінні, а в екзистенційному світопочуванні.
