Герасимчук В.А. До проблеми естетичної гносеології літературного тексту // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. пр. – К.: Міленіум, 2009. – Вип. 22.
У статті аналізується «шаховий» життєсвіт героя В. Набокова – Лужина. Образ шахового світу в тексті постає як традиційна вертикаль і горизонталь духу із взаємозамінним (комутативним) алгоритмом. Спричинено такий алгоритм духовною спрямованістю образу шахів, яка співвідноситься з темпоральною природою тексту. Час розглядається як четвертий вимір, яким можна пересуватися як простором. Будь-який спогад чи дискурс про шахи одразу уповільнює динаміку темпорального розгортання тексту, переводячи його то в горизонтальний, то у вертикальний модус. Ідеї А. Берґсона про час, про те, що життєсвіт людини складається лише з минулого, активно екстрапольованого на його сучасне і майбутнє, і в них відображуваного, – наочно ілюструє текст В. Набокова.